У статті актуалізується проблема розуміння культури в контексті феноменолого-герменевтичної методології Г. Г. Шпета (1879-1937). Показано, що «позитивна філософія» (термін Шпета) як «строга» наука є способом обґрунтування сущого, передбачає розуміння філософських істин і за межами пізнання – в досвіді свідомості як єдності «мислення» і «сенсу». Зроблено висновок, що розробка «філософії культури» як філософії можливостей базується на шпетівському варіанті феноменології, в якому концептуалізацію отримує соціокультурний вимір буття, що дозволяє виділити в досвіді різноманіття предметностей – соціальних, соціокультурних, етнопсихологічних, художньо-естетичних та інших феноменів. «Спільність» свідомості в бутті культури оформляється через спілкування.