ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ: КОЛІЗІЇ ЗАКОНОДАВСТВА ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Анотація

Метою статті є комплексний аналіз нормативно-правових колізій, що виникають у правовому регулюванні дистанційної роботи в Україні, з’ясування їх впливу на реалізацію трудових прав працівників та визначення шляхів їхнього законодавчого усунення з урахуванням сучасних умов цифровізації, воєнного стану та європейських стандартів. Методи дослідження: застосовано аналіз і синтез наукових джерел та нормативно-правових актів, формально-юридичний метод для тлумачення правових норм, порівняльно-правовий метод щодо українського та європейського правового регулювання дистанційної праці, системно-структурний метод для визначення колізій між законодавчими нормами, а також метод правового моделювання для формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства. Результати: виявлено основні колізії у правовому регулюванні дистанційної роботи в Україні, зокрема щодо укладення трудового договору, охорони праці, контролю роботодавця, робочого часу та компенсації витрат. Встановлено невідповідність між нормами Конституції України, КЗпП України та спеціальними законами, а також відсутність чітких правил цифрового моніторингу. Проаналізовано європейську практику та сформульовано пропозиції щодо усунення цих колізій шляхом запровадження КЕП, декларативного принципу спільної відповідальності, визначення меж контролю і впорядкування компенсацій. Обговорення: вплив цифровізації на трудові правовідносини та необхідність узгодження норм щодо контролю, охорони праці й компенсацій із європейськими стандартами для подолання наявних колізій.