ОСНОВНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ ФАХОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В ПРАВОВИЙ ПРОСТІР ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ДЕРЖАВНИХ РІШЕНЬ

Анотація

Мета статті полягає в досліджені основних аспектів систематизації теоретичних підходів та аналіз практичних механізмів інтеграції фахової експертизи в правовий простір з метою підвищення ефективності, обґрунтованості та прозорості прийняття державних рішень. Особлива увага приділяється виявленню проблем національного регулювання та формуванню пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері. Методи: дослідження базується як на загальнонаукових методах, так і на специфічних правових методах порівняльного аналізу (компаративістики), за допомогою яких розробляються різні наукові положення та доктринальні підходи щодо розуміння поняття та сутності фахової експертизи, а також їх значення в аналізованій правовій сфері. У процесі дослідження застосовано такі наукові методи: аналітичний метод – для вивчення нормативно-правових актів України та міжнародного досвіду; порівняльно-правовий метод – для зіставлення моделей експертного супроводу у різних правових системах; системний підхід – для аналізу взаємозв’язків між експертним середовищем та інституціями державного управління; синтез і узагальнення – для формулювання висновків і практичних рекомендацій. У результаті проведеного дослідження: визначено ключові принципи правової інтеграції експертного знання в державне управління (законність, прозорість, незалежність, міждисциплінарність); проаналізовано зарубіжний досвід залучення експертизи до формування публічної політики; виявлено основні проблеми українського законодавства, серед яких – фрагментарність регулювання, відсутність єдиного нормативного акту, нестача стандартів якості експертної діяльності; запропоновано концептуальні шляхи вдосконалення правового механізму залучення фахової експертизи, включно з потребою розробки спеціального закону, створенням відкритого реєстру експертів та цифровізації процедур. Обговорення: у статті розглянуто ключові аспекти інтеграції фахової експертизи в правовий простір, спрямованої на забезпечення обґрунтованості, об’єктивності та ефективності державних рішень. Особлива увага приділяється нормативно-правовим механізмам взаємодії між експертним середовищем і державними інституціями, ролі міждисциплінарного підходу та принципам прозорості. Обґрунтовано необхідність формування системної моделі залучення експертів до державного управління.