ПРОБЛЕМА ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ РЕКОМЕНДАЦІЙ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Метою статті є аналіз проблеми юридичної сили рекомендацій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений), визначення їх правового статусу, а також формування пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання рекомендацій Уповноваженого з урахуванням міжнародних стандартів та кращих практик інших країн. Методи дослідження: у роботі застосовано комплексний методологічний підхід, який включає формально-юридичний аналіз законодавчих і підзаконних актів України (зокрема Конституції України, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР), а також адміністративно-правових норм. Використано порівняльно-правовий аналіз міжнародних правозахисних стандартів, таких як: Європейська конвенція про права людини (1950) та Паризькі принципи («Принципи, що стосуються статусу національних інституцій з прав людини»), схвалені Віденською всесвітньою конференцією з прав людини та Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Для оцінки ефективності правозахисної діяльності Уповноваженого застосовано статистичний метод із використанням офіційних даних, оприлюднених Офісом Уповноваженого. Додатково використані логічний та системний методи для формулювання висновків і рекомендацій. Результати: проведений аналіз дозволив встановити низку системних недоліків у правовій основі діяльності Уповноваженого, основними з яких є недостатня імперативність рекомендацій Уповноваженого. Обговорення: для вирішення зазначених проблем запропоновано шляхи вдосконалення законодавства з метою збереження результативності виконання рекомендацій Уповноваженого через призму підзвітності і прозорості. Ці зміни мають на меті значно посилити парламентський контроль та сприяти дієвості та результативності діяльності Уповноваженого, що, в свою чергу, матиме позитивний вплив на загальний стан захисту прав людини в Україні.