ЕВОЛЮЦІЯ ЗАКОНОДАВЧИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВІДНОВЛЕННЯ/ПОНОВЛЕННЯ І ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКІВ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

Метою статті є формування пропозицій щодо вдосконалення господарського процесуального законодавства на основі аналізу чинних норм, які визначають порядок відновлення, поновлення, продовження процесуальних строків під час розгляду справи в господарському суді. Методи дослідження: використано порівняльно-правовий метод для співставлення норм кодексів, які регулюють поняття строків у господарському, цивільному та адміністративному судочинстві; застосовано логіко-юридичний метод для роз’яснення норм процесуального законодавства; за допомогою історичного методу проаналізовано становлення досліджуваних дефініцій в процесуальному праві. Результати: проаналізовано становлення понять поновлення і продовження строків у господарському процесі; виявлено проблему неможливості продовження строків, що встановлені судом за певних умов, навіть за наявності поважності причин пропуску такого строку. Обговорення: питання відновлення, поновлення, продовження процесуальних строків розвивалось паралельно в господарському, цивільному та адміністративному процесах і врешті набуло однакових рис у редакціях процесуальних кодексів з 15 грудня 2017 року. Значення строків для вчинення конкретних процесуальних дій важливе з огляду на необхідність дотримання основних принципів судочинства – змагальності та рівності сторін, що є складовою поняття «право на справедливий суд» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наразі існує необхідність внесення змін до статті 119 Господарського процесуального кодексу України з метою надання учасникам справи та суду належних можливостей для реалізації прав на здійснення процесуальних дій в розумний строк.