ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ: АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

Мета: окреслити основні правові проблеми, які виникають при застосуванні законодавства щодо призупинення дії трудового договору, на підставі аналізу судової практики. Методи дослідження: для досягнення мети дослідження було використано методи синтезу, аналізу, узагальнення, порівняння, прогнозування, діалектичний та інші. Результати: аналіз судової практики свідчить про те, що у справах, в яких не було встановлено порушень трудових прав працівників з боку роботодавця, абсолютною неможливістю у наданні роботи з боку роботодавця, зокрема є: ведення бойових дій безпосередньо у місці (місцевості) розташування підприємства, близьке територіальне розташування підприємства до зони бойових дій, ракетні удари. У зазначених випадках роботодавець тимчасово призупиняв дію трудових договорів фактично із усіма працівниками (а не з одним чи кількома), які перебували у трудових відносинах із ним. Про абсолютну неможливість надання, а отже, і виконання роботи свідчать також й такі обставини як: знищення в результаті бойових дій необхідних для виконання роботи працівником виробничих, організаційних, технічних можливостей, засобів виробництва або неможливість їх функціонування з об’єктивних і незалежних від роботодавця причин; відсутність змоги перевести працівника на іншу роботу або залучити його до роботи за дистанційною формою організації праці. Проаналізовано практику Верховного Суду щодо застосування статті 235 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі призупинення дії трудового договору. Обговорення: в умовах запровадження воєнного стану Законом не передбачено механізму відшкодування (втраченого заробітку) з держави агресора. Так само норми КЗпП не передбачають відповідного механізму відшкодування у разі зловживань з боку роботодавців нормами статті 13 Закону № 2136-ІХ. Застосувавши аналогію закону, суд, встановлюючи вину роботодавця в незаконному призупиненні дії трудового договору, стягував середньомісячний заробіток за вимушений прогул на підставі частини першої, другої статті 235 КЗпП України.