ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ДО ПСИХІЧНО ХВОРИХ, ЯКІ ВЧИНИЛИ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, В США

Анотація

Мета: проаналізувати законодавство Сполучених Штатів Америки (далі – США), що регламентує застосування до психічно хворих осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, примусових заходів медичного характеру. Методологічною основою дослідження є методи аналізу і синтезу, пізнавально-аналітичний, методи систематизації та узагальнень. Результати: аналіз кримінального та процесуального законодавства США дав можливість стверджувати, що поняття неосудності та осудності для осіб із психічними розладами представляє собою сукупність критеріїв (психічного та юридичного), які, безсумнівно, потребують подальшого вивчення, уточнення та вдосконалення з точки зору медицини, теорії кримінального та процесуального права, судово-слідчої практики. Обговорення: складові комплексного підходу щодо застосування примусових заходів медичного характеру до психічно хворих у США.

Дослідження міжнародного досвіду США щодо застосування примусових заходів медичного характеру до психічно хворих, дозволяє зробити певні висновки, а саме: особливістю американської системи кримінального процесу, питання про неосудність підсудного належить до компетенції присяжних і вирішується ними у формі спеціального вердикту; в кримінально-правовому розумінні фактичною стороною неосудності є факт наявності психічного захворювання, відсутність усвідомлення небезпеки своїх дій, відсутність можливості повною мірою керувати своїми діями, більш того наявність цих ознак повинна мати місце лише в суворо визначений проміжок часу, а саме у момент вчинення злочину; відсутні будь-які перешкоди у сфері доказування цих фактів за участю присяжних; заборона оскарження фактичної сторони неосудності в суді присяжних, тобто обвинувачений в певних ситуаціях позбавлений можливості захищатися від пред’явленого обвинувачення; покладання тягаря доведення своєї неосудності на обвинуваченого; проведення судово-психіатричної експертизи тільки у виняткових випадках; нерідко довічне утримання осіб, які страждають психічними захворюваннями і які вчинили кримінальне правопорушення, у спеціалізованих лікувальних закладах; існування двох різних видів вироків у межах території однієї країни, а також, визнання винними у скоєнні кримінальних правопорушень неосудних осіб.