ЗАМАХ НА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

Автор(и)

  • Katarzyna Nazar Університет Марії Кюрі-Склодовської
  • Patrycja Palichleb Університет Марії Кюрі-Склодовської

DOI:

https://doi.org/10.18372/2307-9061.55.14796

Ключові слова:

стадії вчинення злочину, замах на злочин, невдалий замах на злочин, дієве каяття

Анотація

Мета: аналіз положень статей 13, 14 та 15 Кримінального кодексу Республіки Польща (ККРП), що регулює інститут кримінальної відповідальності за замах на вчинення правопорушення та дієве каяття. Методи: основним методом, що використовується в статті, є догматичний метод. Результати: відповідно до статті 13 § 1 ККРП, елементами замаху на правопорушення є: намір вчинити кримінальне правопорушення, вчинення дій, безпосередньо спрямованих на вчинення кримінального правопорушення шляхом дії або бездіяльності, тобто невиконання обов’язку, який має виконати суб’єкт. На суб’єкта правопорушення, який вчинює замах, відповідно до положень статті 14 § 1 ККРП, суд накладає встановлений законом штраф у межах, які передбачені у санкції статті щодо відповідальності за те правопорушення, яке намагався вчинити суб’єкт. Стаття 13 § 2 ККРП вирізняє, так званий, невдалий замах, який має місце, коли з об’єктивних причин було неможливо вчинити злочин із самого початку суспільно небезпечної поведінки суб’єкта, і суб’єкт не знав про це. Невдалий замах обмежується двома випадками: відсутність об’єкта, придатного для того, щоб бути об’єктом кримінального правопорушення або використання засобів, що не підходять для вчинення правопорушення. В інших випадках невдалих замахів вони залишаться безкарними. При вчиненні невдалих замахів суб’єкт підлягає відповідальності на загальних підставах (як і при замаху на правопорушення). Різниця полягає у тому, що суд, у даному випадку, може застосовувати пом’якшення покарання або утримуватися від призначення покарання. Інститут дієвого каяття, який регулюється нормами статті 15 § 1 ККРП, дає можливість суду не накладати на правопорушника покарання, якщо він на стадії замаху добровільно відшкодовує шкоду або запобігає наслідкам злочину. Відповідно до статті 15 § 2 ККРП, суд може застосовувати пом’якшення покарання щодо суб’єкта, який добровільно намагався запобігти наслідкам кримінального правопорушення. Обговорення: найбільші проблеми виникають в контексті розмежування готування до злочину і замаху на злочин, та замаху на злочин і невдалого замаху на злочин.

Біографії авторів

Katarzyna Nazar, Університет Марії Кюрі-Склодовської

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права і адміністрації юридичного факультету

Patrycja Palichleb, Університет Марії Кюрі-Склодовської

кандидат юридичних наук, магістр кафедри кримінального права і адміністрації юридичного факультету

Посилання

Mozgawa M. (in:) Kodeks karny. Komentarz, M. Mozgawa (ed.), Warszawa 2019, pp. 1119.

Stefańska B.J. (in:) Kodeks karny. Komentarz, R.A. Stefański (ed.), Warszawa 2018, pp. 1968.

Mozgawa M. (in:) Prawo karne materialne. Część ogólna, M. Mozgawa (ed.), Warszawa 2016, pp. 605.

Liszewska A. (in:) System prawa karnego. Nauka o przestępstwie. Zasady odpowiedzialności, R. Dębski (ed.), Warszawa 2017, pp. 1220.

Konarska-Wrzosek V. (in:) Kodeks karny. Komentarz, V. Konarska-Wrzosek (ed.), Warszawa 2018, pp. 1894.

Zoll A. (in:) Kodeks karny. Część ogólna. Tom I. Komentarz do art. 1-52, W. Wróbel, A. Zoll (ed.), Warszawa 2016, pp. 919.

Sroka T. (in:) Kodeks karny. Część ogólna. Komentarz. Article 1-116, M. Królikowski, R. Zawłocki (rds.), Warszawa 2017, pp. 1472.

Ćwiąkalski Z., Zoll A. Przegląd orzecznictwa Sądu Najwyższego z zakresu prawa karnego materialnego za II półrocze 1985 r., Nowe Prawo 1987, no. 2, pp. 51 – 78.

Rejman G., Usiłowanie przestępstwa w prawie polskim. (Problem «bezpośredniości»), Warszawa 1965, pp. 155.

Małecki M. Przygotowanie do przestępstwa. Analiza dogmatycznoprawna, Warszawa 2016, pp. 398.

Giezek J. (in:) Kodeks karny. Część ogólna. Komentarz, J. Giezek (ed.), Warszawa 2012, pp. 764.

Jędrzejewski Z., Bezprawie usiłowania nieudolnego, Warszawa 2000, pp. 225.

Wiak K. (in:) Kodeks karny. Komentarz, A. Grześkowiak, K. Wiak (ed.), Warszawa 2019, pp. 1622.

Wąsek A. Kodeks karny. Komentarz. Tom I, Gdańsk 1999, pp. 402.

Majewski J. O różnicy i granicy między usiłowaniem udolnym a usiłowaniem nieudolnym (in:) Formy stadialne i postacie zjawiskowe popełnienia przestępstwa, J. Majewski (ed.), Toruń 2007, pp. 207.

Raglewski J. Usiłowanie nieudolne dokonania czynu zabronionego – analiza krytyczna, Prok. i Pr. 2003, no.12, pp. 34-47.

Sitarz O., Czynny żal związany z usiłowaniem w polskim prawie karnym. Analiza dogmatyczna i kryminalnopolityczna, Katowice 2015, pp. 534.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-07-01

Як цитувати

Nazar, K., & Palichleb, P. (2020). ЗАМАХ НА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА. Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право», 2(55), 203–210. https://doi.org/10.18372/2307-9061.55.14796

Номер

Розділ

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО І КРИМІНОЛОГІЯ