ОГЛЯД ДОПІНГУ В СПОРТІ З ТОЧКИ ЗОРУ СПОРТИВНОГО ПРАВА ТА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА У СВІТЛІ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Анотація

Мета: вивчити правопорушення допінгу в історії та те, як воно регулюється міжнародним правом як з точки зору спортивного, так і кримінального законодавства. Методи дослідження: використовуються загальнонаукові, філософські та спеціально-правові методи наукових досліджень. Для визначення спортивного права, допінгу використовується метод системного аналізу. Догматичний метод був цінним для формулювання висновків та рекомендацій практичного характеру в рамках дослідницьких питань щодо запобігання використанню допінгу в спорті. Результати: допінг – це метод, який використовувався людством протягом століть до н.е. Однак рух проти допінгу розпочався лише у 20 столітті, і, працюючи, спортивні федерації, держави та міжнародні організації намагаються досягти союзу в боротьбі з допінгом. Єдність була досягнута в основному засобами ВАДА, а списки заборонених речовин і методів оновлюються щороку, проте для створення повної єдності необхідно застосовувати ефективний механізм контролю. Запобігання застосуванню допінгу або введення необхідних санкцій є справою правильного виконання закону. Обговорення: ґрунтувалося на тому, чи чинні норми є достатньо ефективними для боротьби з використанням допінгу.

Спортивне право можна визначити як систему, яка регулює спортивну діяльність, відносини, що виникають зі спорту, ситуації, з якими стикаються реальні особи та юридичні особи, які беруть участь у цих відносинах, і вирішує проблеми, що виникають. У багатьох міжнародних та національних нормативно-правових актах, що регулюють використання допінгу, є визначення допінгу в різних формах та сферах застосування. Однак між цими визначеннями, які формулюються незалежно одне від одного, все ще не існує єдності, окрім того, що цей допінг сприймається як дисциплінарне правопорушення. Внаслідок дії фармакологічних та технологічних розробок у всьому світі та національних і міжнародних організацій та федерацій, які почали формуватися, було прийнято рішення, що необхідно розпочати дослідження з цього питання та привести боротьбу з допінгом у правову площину. У міжнародному просторі вперше було запропоновано розслідувати допінг на міжнародній конференції, яка відбулася під час Олімпіади 1960 року в Римі.

Основними міжнародними установами у цій сфері є: Рада Європи (СЄ), Міжнародний олімпійський комітет (МОК), ЮНЕСКО та нарешті ВАДА. Найважливішими міжнародними законодавствами є Антидопінгова конвенція Ради Європи, Міжнародна конвенція проти допінгу в спорті ЮНЕСКО та Всесвітній антидопінговий кодекс (WADC), що регулюються ВАДА. CoE – перша міжнародна організація, яка регулює та визначає допінг. Його положення стали основним джерелом національного та міжнародного законодавства, включаючи МОК. У 1984 році була підготовлена Європейська хартія спорту, а Антидопінгову конвенцію вдалося створити в 1989 році. Конвенція була найповнішим регулюванням, встановленим до дати її укладення. Мета Конвенції описується як зменшення та усунення в кінцевому підсумку вживання допінгу, і було зазначено, що вона повинна дотримуватися конституціями держав. Після того, як РЄ, МОК почали працювати над власним законодавством щодо допінгу і склали перелік заборонених речовин та методів, які вважаються джерелом допінгу для спортивних організацій та держав, його негайно було застосовано на практиці на Олімпіаді в Токіо 1968 року. Цей перелік посилався як антидопінговий кодекс олімпійського руху, був основним документом у створенні ВАДА і був використаний як основа для створення ВАДК. Сьогодні МОК все ще вимагає впровадження WADC федераціями і відіграє велику роль у розробці кодексу та оновленні вказаного списку.

ЮНЕСКО прийняла Міжнародну хартію фізичного виховання і спорту та провела шість засідань під назвою зустрічей MINEPS, одна з яких була основополжним фактором підготовки Антидопінгової конвенції Ради Європи. Міжнародна конвенція проти допінгу у спорті була підготовлена під керівництвом ЮНЕСКО, прийнята в 2005 році та відкрита для підписання державами. ЮНЕСКО підготував конвенцію, виходячи з необхідності підготовки нового універсального контракту. Хоча багато статей Конвенції посилаються на WADA та WADC, слід сказати, що це все ще дуже детальний договір. Основна мета WADC – встановити міжнародний стандарт шляхом забезпечення всесвітньої співпраці для боротьби з допінгом та створення спільної основи для санкцій та доказів, а також створення міжнародної гармонії та співпраці з точки зору рішень. WADC може розглядатися як міжнародне право, яке є обов’язковим для всіх держав, установ, організацій, що підписали його, та стосовно санкцій, які він містить.