КОЛЕКТИВНІ ПРАВА ЛЮДИНИ І ПРОБЛЕМА ЇХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАКРІПЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2307-9061.48.13179Ключові слова:
права людини, колективні права, права особистості, права нового покоління, концепція, реалізація, корінні народи, меншиниАнотація
Мета: обгрунтування необхідності нормативно-правового закріплення колективних прав людини. Методи: аналіз і вивчення міжнародно-правових документів, що містять у собі положення про колективні права людини. Результати: визначені нормативна і практична корисність закріплення колективних прав людини в міжнародно-правових актах. Колективні права не є індивідуальними, так як належать групам, колективам, народам загалом. Ці права володіють певними характеристиками, що відрізняють їх від прав індивідуальних і які дозволяють бачити їх якісно іншу правову природу, а не просто «колективні аспекти». Користування колективними правами засноване на принципі підпорядкування меншості більшості, здійснення ж індивідуальних прав відбувається на розсуд індивіда. Як показує практика, індивідуальні права не можуть забезпечити адекватний захист окремих соціальних колективів, а також прав корінних народів щодо територій, які ці народи традиційно займають. Звичайне право власності (індивідуальне право) на землю має мало спільного з тим віковим зв’язком, який з’єднує, наприклад, індіанське плем’я з певною територією. Самобутність корінних народів, їх культура включають в себе і землю, на якій вони живуть. Тому було б небезпечною помилкою намагатися регулювати відносини, пов’язані з цією землею, стандартними нормами про право власності. Колективні права належать групі осіб, об’єднаних будь-якими об’єктивними характеристиками. Колективні права належать групі в цілому, тому окремі її члени не можуть ні здійснювати, ні захищати ці права, якщо тільки не уповноважені на те самою групою. Обговорення: пропозиція включення цього питання до порядку денного міжнародних організацій.
Посилання
Общая теория прав человека / отв ред. Е. А. Лукашева. – М.: Норма, 1996. – 520 с.
Dormely J. Third Generation Rights. In: Peoples and Minorities in International Law. C. Brolmann, R. Xefeber, M. Zieck (eds.). Dor-drecht. Boston. London, 1993, p. 131.
Downs J. A. A Healthy and Ecologically Balanced Environment: an Argument for a Third Generation rights. Duke Journal of Comparative & International Law, vol. 3, 1993, № 2, p. 365.
Gordon Richard, Tim Ward. Judicial Review & the Human Rights Act. Routledge, 2013, 342 p.
Marie J. B. Relations between Peoples’ Rights and Human Rights: Semantic and Methodological Distinctions. Human Rights Law Journal, vol. 7, 1986, p. 199.
Sanders D. Collective Rights. Human Rights Quaterly, vol. 13, 1991, № 3, p. 368-370.
Van Boven T. Distinguishing Criteria of Human Rights. In The International Dimensions of Human Rights. Volume 2. Edited by Karel Vasak. Paris: UNESCO, 1982.
References
Obshhaja teorija prav cheloveka / otv red. E. A. Lukasheva. – M.: Norma, 1996. – 520 s.
Dormely J. Third Generation Rights. In: Peoples and Minorities in International Law. C. Brolmann, R. Xefeber, M. Zieck (eds.). Dor-drecht. Boston. London, 1993, p. 131.
Downs J. A. A Healthy and Ecologically Balanced Environment: an Argument for a Third Generation rights. Duke Journal of Comparative & International Law, vol. 3, 1993, № 2, p. 365.
Gordon Richard, Tim Ward. Judicial Review & the Human Rights Act. Routledge, 2013, 342 p.
Marie J. B. Relations between Peoples’ Rights and Human Rights: Semantic and Methodological Distinctions. Human Rights Law Journal, vol. 7, 1986, p. 199.
Sanders D. Collective Rights. Human Rights Quaterly, vol. 13, 1991, № 3, p. 368-370.
Van Boven T. Distinguishing Criteria of Human Rights. In The International Dimensions of Human Rights. Volume 2. Edited by Karel Vasak. Paris: UNESCO, 1982.
