Задача спостережуваності в лінійних аеродинамічних системах. Застосування паретооптимального підходу
DOI:
https://doi.org/10.18372/2073-4751.4.6904Анотація
Розроблено новий метод розв’язування задачі спостережуваності в лінійних аеродинамічних системах. Для отримання невідомих характеристик стану об’єкту використовується принцип паретооптимальної оптимізації. При цьому враховується наявність збурень в похідних цих характеристик. Розроблено програмне забезпечення, що реалізує розроблений метод. За допомогою даного програмного забезпечення проведено порівняння результатівроботи розробленого та класичного методів відновлення невідомих характеристик стану об’єкту як на експериментальних, так і на реальних даних з датчиків літака
Посилання
Справочник по теории автоматического управления. – М., Наука, 1987. – 712 с.
Пытьев Ю.П. Математические методы интерпретации эксперимента. – М.: Высшая школа, 1989. – 315 с.
Белов Ю.А., Касьянюк В.С. Паретооптимальная редукция в линейных системах со случайными погрешностями. Сб. доклада на расширенном заседании семинара института прикладной математики им. И.Н. Векуа. Тбилиси, из Тбилисского ун-та, 1989. – т.4, №3. – С. 21–24.
##submission.downloads##
Опубліковано
2010-12-13
Номер
Розділ
Статті
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).