ПАРАДИГМА ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧАРІВНОЇ КАЗКИ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2520-6818.38.13355Ключові слова:
фольклор, народна проза, чарівна казка, жіночі образи, персонаж, варіантАнотація
Статтю присвячено актуальній для сучасної фольклористики гендерній проблематиці, зокрема аналізові жіночих образів української чарівної казки. Ці образи поділено на дві великі групи, неоднорідні за своїми кількісними характеристиками: полісемантичні та моносемантичні. До полісемантичної групи фемінних образів належать «дівчина», «дружина», «мати», «дійшла баба». Моносемантична група в українській казковій традиції кількісно значно менша, ніж полісемантична. До неї входять три основні образи: «мачуха», «сирітка» та «бабина дочка». Казкові образи втілюють узагальнені риси етнопсихотипу народу-творця.
Посилання
Агеєва, В. (2003). Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. К.: Факт.
Гарасим, Я. (2010). Національна самобутність естетики українського пісенного фольклору: Львів : НВФ «Українські технології».
Грищенко, І. (2012). Іноетнічна жінка у народній прозі. Специфіка фольклорного відображення. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». С. 105-108. Взято з http: http://phil.duan.edu.ua/images/stories/Files/2012/articles13-12/14.pdf
Гундорова, Т. (2000). Жінка і Дзеркало. Незалежний культурологічний часопис «Ї». Ґендерні студії. Число 17. Взято з http: http://www.ji.lviv.ua/n17texts/hundorova.htm
Давидюк, В. (2005). Первісна міфологія українського фольклору. Видання друге, доповнене й перероблене. – Луцьк : Волинська обласна друкарня.
Демедюк, М. (2011). Образ жінки у казковій прозі Західної України кінця ХІХ – початку ХХ століття (за матеріалами “Галицьких народних казок” в упорядкуванні Івана Франка). Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 55. С. 130–135. Взято з http: http://old.philology.lnu.edu.ua/visnyk/55_2011/55_2011_Demedyuk.pdf
Дунаєвська, Л. (Упор.). (1990). З живого джерела : Українські народні казки. К. : Веселка.
Дунаєвська, Л. (Упор.). (1990). Золота книга казок : Українські народні казки в записах, переказах та публікаціях українських письменників. К. : Радянська школа.
Дунаєвська, Л. (2009). Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій. К. : ВПЦ «Київський університет».
Забужко, О. (2007). Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. К. : Факт.
Зборовська, Н. (2006). Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. К. : Академвидав.
Івановська, О. (2007). Суб’єктно-образна система фольклору: категоріальний аспект. (Дис. докт. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ.
Копаниця, Л. (2004). Пісенні жанри українського фольклору. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет».
Мушкетик, Л. (2016). Жіночі персонажі української чарівної казки. Народознавчі зошити. № 3 (129),. Взято з http: http://nz.ethnology.lviv.ua/archiv/2016-3/21.pdf
Олійник, О. (2000). Архаїчне значення жіночої ініціації (на матеріалі українських народних чарівних казок). Фольклористичні зошити. Випуск 3. С. 106-110.
Павличко, С. (1999). Дискурс модернізму в українській літературі: К.: Либідь.
Пастушенко, О. (2002) Художня парадигма жіночих характерів у творчості Уласа Самчука в контексті української літератури. (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ.
Сікорська, І. (2010). «Мати й мачуха» в українській та німецькій казковій прозі (опозиція образів). (Автореф. дис. канд. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ.
Янковська, Ж. (2016). Фольклоризм української романтичної прози. Львів: Українські технології.
