СЕМАНТИКА СВЯТА В УМОВАХ ТРАНЗИТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА

М. А. Абисова

Анотація


Вступ. Осмислення символічного потенціалу свят, з одного боку, буде корисним у фіксуванні особливостей конструювання національної ідентичності, легітимації політичного режиму, розумінні політичних, соціокультурних та економічних змін у суспільстві. З іншого боку, це допоможе визначити, які політичні сили беруть участь у конкуренції за інтерпретацію соціокультурної реальності, які альтернативні символи і смисли використовуються у полі символічного виробництва. Мета і завдання. Мета дослідження визначається потребою у вивченні свята не лише як традиції та культурної пам'яті, але як інструменту символічної політики. Серед завдань можна назвати такі: 1) визначити провідні функції свята у суспільному житті; 2) виявити своєрідність семіосфери свята по відношенню до інших знакових систем культури; 3) охарактеризувати основні тенденції зміни семантики святкової культури транзитивного суспільства. Методологія дослідження: Базою для проведення данного дослідження стала наукова спадщина М. Бахтіна, А. Гуревича, Д. Лихачова, Ю. Лотмана, Й. Хейзінги, які вивчали різноманітні методологічні аспекти теорії свята. У роботі використані наступні методи, зумовлені специфікою обраної проблеми: структурно-функціональний метод, на базі якого визначається суттєвий зміст свята, його складові компоненти, механізми функціонування; порівняльно-історичний метод, що дозволяє уявити свято в конкретних історичних формах; інтегративний метод, що дозволяє застосувати знання, отримані різними науками до завдань, поставлених в цьому дослідженні. Результати дослідження. Розгляд свята в протиставленні повсякденності дозволяє визначити властиве йому специфічне сприйняття навколишнього світу та віднесення до сфери сакрального. Простором свята є ритуал, для адекватного вивчення якого погляд стороннього спостерігача, що дозволяє досліджувати його структуру, визначити функціональне призначення його елементів має бути доповненням поглядом «зсередини». Це дає можливість аналізу емоційного стану учасників, занурення в ритуал, можливість відчуття зв'язку із екзистенціальної цінністю, що лежить в його основі. Положення свята у транзитивному суспільстві є неоднозначним: відбувається тотальна буттєва експансія атрибутивних властивостей свята у світ повсякденності, в результаті чого свято як форма емоційно-символічної діяльності втрачає специфіку своєї самодостатності у культурі. Обговорення: свято є подвійним за своєю природою і внутрішньо суперечливим. Будучи одним із чинників рівноваги соціального життя, свято при цьому грає в реальній історії і прямо протилежну роль, реалізуючи свою власну ідею вічного оновлення життя і вносячи в той чи інший суспільний лад деструктивні сили. Висновки. Однією з особливостей розвитку сучасного суспільства є тенденція до ослаблення смислового навантаження свята внаслідок розмивання меж між святковістю і буденністю, взаємопроникнення святкового у повсякденне і навпаки. Свято нерідко зводиться до його декоративних, розважальних форм, втрачає зв'язок із закладеним у нього від початку смислом, що веде до заміни свята довільно встановленими урочистостями. Святковий текст складається із нашарувань різних семіотичних систем: карнавальної культури, елементів християнських, дохристиянських язичницьких свят, радянських звичаїв і обрядів, незнайомих звичаїв і традицій, принципово нових форм (кінофестивалі, презентації, шоу і т.п.). Провідний сміховий початок є головною ознакою карнавалу як різновиду свята. Численні прояви карнавалізації у сучасній культурі повною мірою відображають нестійкість (перехідність, кризу) сучасного стану культури.


Ключові слова


транзитивне суспільство; свято; ритуал; екзистенціал; семантика

Посилання


Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин. – М.: Худож. лит., 1990. – 543 с.

Бурдье П. О символической власти // Бурдье П. Социология социального пространства / Пер. с фр., общ. ред. Н.А. Шматко. – М.: Ин-т эксперим.социологии; СПб.: Алетейя, 2005. – 288 c.

Генон Р. О смысле «карнавальных праздников» вопреки установленному порядку. URL:https://zavtra.ru/books/o_smisle_karnaval_nih_prazdnikov.

Жигульский К. Праздник и культура : Праздники старые и новые. Размышления социолога [пер. с польск.] / К. Жигульский. – М.: Прогресс, 1985. – 336 с.

Мюре Ф. После истории // Иностранная литература. 2001. No 4. URL:http:/ /magazines. russ.ru /inostran /2001/4 /mure. html.

Пода Т. Феномен соціальних мереж та їхній вплив на суспільно-політичні процеси у глоблізованому світі / Т. А. Пода // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. – 2019. – № 1. – С. 141-145.

Резнік О. Феномен лояльності населення нелегітимного режиму // Соціальні процеси в Україні: матеріали четвертої всеукраїнської соціологічної конференції «Проблеми розвитку соціологічної теорії» (Київ, 2004) / Соціологічна асоціація України. Інститут соціології НАН України. – К., 2004. – С. 438-450.

Хейзинга Й. Homo ludens. Человек играющий / Й. Хейзинга ; перевод с нидерл. В. В. Ошиса. – М. : ЭКСМО-пресс, 2001. – 352 с.

Durkheim, E. (2008). The Elementary Forms of the Religious Life / Ed. M.S. Cladis, Trans. C. Cosman, 416 p.

Hobsbaum, E., Ranger, T. (2000). The invention of tradition. Cambridge: Cambridge univ. Press, 320 p.

Smith, W.R. (1969). Lectures on the religion of the Semites. N.J.


Повний текст: PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано за ліцензією Creative Commons Із зазначенням авторства - Некомерційна - Без похідних творів 3.0 Неадаптована

 

ISSN 2412-2157 (Online), ISSN 2411–5606 (Print, VNAU)