АЛГОРИТМ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРЕМИ БАЙЄСА ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ НЕПРАВДИВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У СИСТЕМАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2410-7840.26.18834Ключові слова:
алгоритм, нелінійна система, стійкість, запізнення, прогнозування, інформаційні технології, неправдива інформація, персональні даніАнотація
Захист інформації стає більш актуальним у сучасному світі. Це пов’язано зі зростанням технічного прогресу та перетворенням світу у інформаційних світ. Особливо це стало помітним після всесвітнього карантину від короно вірусу, людство перейшло загалом у інформаційне спілкування. Набули подальший розвиток соціальні мережи та загалом інформаційне спілкування через всесвітню мережу інтернет- кіберпростір. В зв’язку з чим виникає наукове завдання по розробки нових та удосконаленню існуючих методів захисту інформації. Одним з напрямків підвищення захисту інформації є застосування теореми Байєс. У роботі запропоновано практичне застосування теореми Байєса, що до підвищення ефективності виявлення небезпеки у системі захисту інформації та інформаційної безпеки Держави. Математичними розрахунками доведено доцільність використання теореми Байєса для виявлення порушення конфіденційності та правдивості інформації. За результатами розрахунків з використанням конкретних припущень отримали апостеріорне свідчення на користь того, що спектр сигналу є спектром сигналу засобу негласного отримання інформації складає біля 33:1, а для визначення неправдивої інформації апостеріорний шанс того, що інформація не є неправдивою інформацією 10:1, це є гарними результатами. Таким чином довели, що використання теореми Байєса для визначення захищеності інформації за запропонованим алгоритмом є удосконаленням методу оцінки захисту інформації та дозволяє вирішувати наукове завдання по підвищенню ефективності захисту інформації та інформаційної безпеки Держави.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).