КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ МОДЕЛІ КІБЕРЗАХИСТУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2410-7840.23.15434Ключові слова:
національна система кібербезпеки, критична інфраструктура, критична інформаційна інфраструктура, організаційно-технічна модель, кіберзахистАнотація
У статті запропоновано концептуальні засади впровадження організаційно – технічної моделі кіберзахисту. Зокрема, визначені її місія, мета, призначення та цілі. Вперше визначені сили та засоби кіберзахисту. Розглянуто архітектуру організаційно-технічної моделі кіберзахисту, яка являє собою структуровану систему, яка складається з трьох інфраструктур кіберзахисту, а саме: організаційно-керуючу інфраструктуру кіберзахисту, як сукупність суб’єктів забезпечення кібербезпеки, що формують та/або реалізують державну політику у сфері кібербезпеки; технологічну інфраструктуру кіберзахисту, як сукупність сил та засобів кіберзахисту, а також інфраструктури, що забезпечує функціонування сил кіберзахисту, інформаційно-комунікаційних мереж та їх ресурсів, що використовуються в інтересах сил кіберзахисту та базисну інфраструктуру кіберзахисту, як сукупність об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, критичних активів, комунікаційних і технологічних систем підприємств, установ та організацій, що віднесені до об’єктів критичної інфраструктури, а також суб’єктів господарювання, громадян України та об’єднань громадян, інших особі, які провадять діяльність та/або надають послуги, пов’язані з національними інформаційними ресурсами, інформаційними електронними послугами, здійсненням електронних правочинів, електронними комунікаціями, захистом інформації та кіберзахистом. Отже, впровадження організаційно-технічної моделі кіберзахисту спрямовано на оперативне (кризове) реагування на кібератаки та кіберінциденти, впровадження контрзаходів та мінімізацію вразливості комунікаційних систем.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).