ДОСЛІДЖЕННЯ СІМЕЙНИХ ІСТОРІЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ГЕНОГРАМИ: ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ЯКОСТІ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ ЧЕРЕЗ НАРАТИВНУ РЕКОНСТРУКЦІЮ КОНТЕКСТУ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.27.20723Ключові слова:
сімейна терапія, генограма, сімейні історії, смисли, міжпоколінна передача, системний підхід, конструктивізмАнотація
У статті аналізується проблема підвищення якості сімейних стосунків шляхом наративної реконструкції контексту родинних історій. У сучасних умовах війни українські сім’ї переживають значні трансформації, гострі кризи та вимушені зміни, що суттєво впливають на їхню цілісність та психологічну стійкість. За таких обставин особливо зростає значущість відновлення емоційних зв’язків, формування нових моделей порозуміння та осмислення сімейного досвіду як важливої умови збереження та відновлення психологічних ресурсів особистості.
Дослідження міжпоколінних зв’язків та переосмислення родинних наративів відкриває можливості для глибшого розуміння динаміки сімейних взаємин. Це, своєю чергою, сприяє більш успішному проживанню складних суспільних процесів, які переживає українське суспільство сьогодні, та формує підгрунття для розвитку адаптивних і підтримувальних моделей взаємодії в родинах.
Мета дослідження – проаналізувати, яким чином зміна контексту сімейних історій клієнтів сприяє наданню цим історіям нових смислів, що, у свою чергу, веде до відновлення або покращення взаємин у родині.
Методи. У дослідженні застосовано якісний підхід, заснований на аналізі психотерапевтичних випадків. Основним інструментом виступала генограма, яка дозволяла структурувати інформацію про міжпоколінні зв’язки та події, а також виявляти повторювані сценарії. Додатково використовувався наративний підхід, спрямований на дослідження смислових конструкцій та їх трансформації в процесі терапії. Аналіз здійснювався у контексті теорії сімейних систем М. Боуена та конструктивістських ідей Л. Гофмана і В. Людвіга.
Висновки. Результати дослідження свідчать, що переосмислення та надання нових смислів сімейним історіям у межах системної сімейної терапії є ключовим механізмом терапевтичних змін. Цей процес сприяє покращенню або відновленню взаємин у родині, підвищенню рівня диференціації та формуванню більш гнучких, адаптивних моделей сімейної взаємодії.
