ЗВʼЯЗОК ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНОГО КОНФЛІКТУ ТА КРИЗИ ІДЕНТИЧНОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.27.20721Ключові слова:
внутрішньоособистісний конфлікт, юнацький вік, его-ідентичність, криза ідентичності, самоставлення, смисложиттєві орієнтації, самоповагаАнотація
У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних особливостей внутрішньоособистісних конфліктів в юнацькому віці. Актуальність роботи зумовлена тим, що в умовах сучасних суспільних трансформацій, війни та соціальної нестабільності в Україні процес самовизначення молоді значно ускладнюється, набуваючи рис гострого екзистенційного протиріччя. Внутрішній конфлікт розглядається авторами не лише як джерело напруги, а і як механізм особистісного зростання, який тісно пов’язаний із формуванням его-ідентичності.
Метою статті є виявлення характеру взаємозв’язку між статусами ідентичності та специфікою протікання внутрішньоособистісних конфліктів, самоставленням і смисложиттєвими орієнтаціями студентів. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 60 респондентів із застосуванням психодіагностичного комплексу: методики визначення его-ідентичності Дж. Марсії, тесту-опитувальника самоставлення та методики смисложиттєвих орієнтацій. Для статистичної обробки даних використано критерій нормальності Шапіро–Уілка та коефіцієнт кореляції Пірсона.
Результати дослідження засвідчили, що домінуючим статусом у вибірці є «досягнута ідентичність» (56%). Цей факт інтерпретується як специфічна адаптаційна відповідь молоді на кризові умови: необхідність швидкого дорослішання та побудови внутрішніх опор зменшує час на «мораторій» (пошук), який склав лише 15%. Кореляційний аналіз дозволив встановити, що статус ідентичності безпосередньо визначає зміст внутрішнього конфлікту. Виявлено, що «дифузна ідентичність» має значущі обернені зв’язки із самоповагою та цілями в житті на тлі прямої кореляції із самоприниженням, що свідчить про переживання конфлікту як стану дезорієнтації. Статус «мораторій» супроводжується високим рівнем самокритики, відображаючи конфлікт як активний пошук. Зафіксовано феномен «латентного конфлікту» у осіб з «передчасною ідентичністю», що проявляється через зв’язок із самоприниженням при зовнішній стабільності. Натомість «досягнута ідентичність» має стійкі позитивні зв’язки з аутосимпатією та осмисленістю життя.
Зроблено висновок, що успішне вирішення кризи ідентичності трансформує деструктивний потенціал внутрішнього конфлікту в ресурс розвитку, забезпечуючи психологічну стійкість та суб’єктність особистості.
