ВПЛИВ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ НА ВИБІР СТРАТЕГІЇ ПОВЕДІНКИ У КОНФЛІКТІ

Анотація

У статті представлені результати емпіричного дослідження емоційного вигорання як чинника вибору стратегії поведінки у конфлікті в юнацькому віці. Метою дослідження було визначити зв’язок емоційного вигорання зі стратегіями поведінки у конфлікті.

Для дослідження заявленої проблеми були застосовані такі методики: методика В. Бойка «Діагностика емоційного вигорання», опитувальник Томаса-Кілмана «Типи поведінки у конфлікті», авторська анкета «Визначення самосприйняття людини у конфлікті», методи математичної статистики: коефіцієнт кореляції Пірсона.

Результати. Згідно з результатами, отриманими за методикою К. Томаса, найчастіше респонденти обирали стратегію суперництва (30%). По 20% опитаних надали перевагу співпраці та пристосуванню, тоді як стратегії уникнення та компромісу були менш поширеними – по 15%.

Результати опитування за методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка показали, що у 32,5% учасників виявлено вже сформований синдром емоційного вигорання, у 47,5% респондентів зафіксовано стадію формування синдрому, тоді як у 20% не виявлено жодних його ознак.

Висновки. Дослідження виявило зв’язок між емоційним вигоранням і вибором стратегії поведінки у конфлікті. Встановлено, що стратегія суперництва має сильну позитивну кореляцію з напруженням (0,603) і виснаженням (0,558), тоді як співпраця – негативну (–0,220 і –0,105 відповідно), що свідчить про зниження схильності до співпраці зі зростанням стресу. Уникнення також пов’язане з високими рівнями напруження (0,512) та виснаження (0,466), як і компроміс – із помірними значеннями (0,365 і 0,489). Стратегія пристосування слабо корелює з напруженням (–0,145), але має зв’язок із резистентністю (0,402), яка сприяє внутрішньому опору та пригніченню особистих потреб, що поглиблює емоційне виснаження (–0,320).