КОНСТРУКТИВНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ПІСЛЯ ПАНДЕМІЇ ТА ВІЙНИ: ДОСВІД УКРАЇНИ

Анотація

Система вищої освіти України зазнала значних викликів через пандемію COVID-19 та воєнну агресію рф, з-поміж них: втрата чи руйнування освітньої інфраструктури, втрата людського капіталу, неможливість забезпечення нормального функціонування системи освіти через безпекові ризики та ін. Водночас відзначаються й певні позитивні тенденції щодо стабілізації та розвитку вищої освіти в Україні у цей складний період. Мета статті полягала у визначенні та обґрунтуванні конструктивних чинників розвитку вищої освіти України в умовах після пандемії та війни. Методи дослідження: аналіз статистичних даних українських та європейських центрів аналітичних і наукових досліджень; положень міжнародних організацій про підтримку української освітньої та наукової спільноти в умовах війни; систематизація фактичного матеріалу щодо моніторингу конструктивних чинників розвитку системи вищої освіти; формування висновків щодо основних конструктивних чинників розвитку вищої освіти України в умовах після пандемії та воєнного стану. Результати полягають у визначенні номенклатури конструктивних чинників розвитку вищої освіти в умовах після пандемії та воєнного стану: 1) адаптивність та гнучкість системи вищої освіти, ефективне інституційно-правове регулювання системи вищої освіти в умовах воєнного стану; 2) вдосконалення технологічної інфраструктури, оптимізація підходів до організації освітнього процесу, запровадження інноваційних методів навчання, поглиблення цифровізації освіти; 3) оновлення української науки, інтеграція вищої освіти України до європейського освітнього та дослідницького простору; 4) зміцнення стійкості освітянської спільноти. Висновки. Системі вищої освіти України більшою мірою вдалося впоратися з викликами після пандемії та воєнного стану. Прийняті управлінські рішення спрямовані на максимальне збереження системи від можливих суттєвих втрат і можуть розглядатися як оптимальні для системи вищої освіти. В умовах воєнного стану вітчизняні заклади вищої освіти оперативно відреагували на складну ситуацію, своєчасно адаптувалися до нових вимог і розробили та реалізували адекватні заходи для переходу на дистанційні й змішані моделі організації освітнього процесу, використовуючи сучасні цифрові технології. У науково-дослідницькій діяльності відбувається зміцнення інституційно-правових засад провадження науково-інноваційної діяльності, відзначається осучаснення напрямів наукового дослідження, тенденції до формування та реалізації нових наукових та інноваційних проєктів в межах програм ЄС, підтримка національної та міжнародної академічної мобільності студентів і викладачів та ін.