ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНОГО РЕАГУВАННЯ НА СТРЕСОВІ СИТУАЦІЇ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Стаття присвячена проблемі забезпечення оптимального для особистості реагування на стресогенні фактори, пов’язані з воєнним станом. Актуальність вказаної проблеми визначається саме недостатньою відпрацьованістю питань психологічного захисту громадян України, які потерпають від негативного психоемоційного впливу, викликаного війною.

Мета статті полягає в теоретичному аналізі та емпіричному визначенні особливостей емоційного реагування на стресові ситуації в умовах воєнного стану та обґрунтуванні психологічних умов оптимізації психоемоційного стану особистості в умовах стресових ситуацій пов’язаних з обмеженою ресурсністю.

До завдань дослідження віднесені відпрацювання категоріально-понятійних засад психологічних проблем емоційного реагування на стресові ситуації, пов’язані з воєнним станом, аналіз відповідної науково-теоретичної бази, напрацьованої дослідниками в галузі стресології, визначення етапів воєнного стану, специфіка яких зумовлює особливості психоемоційного реагування особистості, емпіричне виявлення особливостей емоційного реагування на стресові ситуації на кожному з етапів воєнного стану та обґрунтування психологічних умов та практичних методів оптимізації психоемоційного стану особистості.

Результати: враховуючи специфіку психоемоційного навантаження студентської молоді у різні дні війни, було здійснено диференціювання етапів воєнного стану як перший день війни, підготовка до евакуації, евакуація, розміщення в місці евакуації, підготовка до повернення додому та повернення додому.

Узагальнюючи результати проведеного авторського анкетування, було визначено особливості особистісного реагування студентів на кожному із вищезазначених етапів та визначено фактори розвитку стресу.

Виявлено помітну нестабільність ментального стану студентів, що зумовлює ригідність, невміння протистояти стресовим ситуаціям, збудливість, виникнення когнітивних труднощів, постійне відчуття страху, тривоги, наростання емоційного напруження.

Висновки. Підсумовуючи результати дослідження було визначено, що зовнішній стресофактор – воєнний стан викликає у студентів негативні тривожнодепресивні емоції, що впливають на зниження рівня стресостійкості.

З метою підвищення ресурсу стресостійкості, зниження впливу негативних психогенних факторів та оптимізації психоемоційного стану людини в надзвичайній ситуації, пов’язаній з воєнним станом, запропоновано використання методів, спрямованих на покращення мобілізаційних захисних реакцій, збільшення стійкості організму до дії стресорів, підвищення адаптаційних резервів, розкриття власного унікального творчого потенціалу, подолання емоційного деструктивного настрою.