Це застарівша версія, яка була опублікована 2022-11-04. Прочитайте найбільш нову версію.

РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ВИКЛАДАЧА ЗВО В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО СТАНУ

Автор(и)

  • Катерина Балахтар Національний авіаційний університет

DOI:

https://doi.org/10.18372/2411-264X.20.16917

Ключові слова:

викладач закладу вищої освіти, резилієнс, резильєнтність

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена потребою формування резильєнтності викладача закладу вищої освіти в умовах військового стану як здатності чинити опір стресам та виявляти психічну стійкість в умовах військового стану в процесі реалізації професійної діяльності, спрямованої на формування ключових компетентностей майбутніх фахівців згідно з вимогами міжнародних інституцій. Мета статті полягає у дослідженні резильєнтності викладачаів ЗВО в умовах військового стану.

Розкрито сутність феномену «резилієнс» як складного, багатовимірного і динамічного за своєю суттю комплексу особливостей людини; здатності особистості протистояти і адаптуватися до несприятливих та травматичних подій. Висвітлено резильєнтність як здатність протистояти пошкодженню та швидкому відновленню й успішній адаптації внаслідок несприятливих обставин

Розглянуто резильєнтність у трьох площинах – як рису чи здатність особистості долати стрес, як процес копінгу та як адаптаційно захисний механізм особистості, що дозволяє протистояти стресу чи адаптуватись після психотравми. Визначено переваги дії резильєнтності: висока адаптивнітсь, психологічне благополуччя та успішність у діяльності викладачів закладів вищої освіти та основні риси стійких людей (соціальні особливості; емоційні особливості; когнітивні/академічні особливості). Висвітлено складові резильєнтності викладачів (надія, оптимізм, адаптивність, стійкість).

Обґрунтовано психологічні фактори й особливості розвитку резильєнтності викладачів закладів вищої освіти (цілеспрямованість, спрямованість життя на певну мету, здатність планувати діяльність, мотивація успіху, почуття узгодженості життя і професійної діяльності, перевага позитивних емоцій, життєстійкість, оптимізм, висока духовність особистості та ін.)

Біографія автора

Катерина Балахтар, Національний авіаційний університет

доктор філософії, доцент кафедри педагогіки та психології професійної освіти Національного авіаційного університету

Посилання

Alexander, D. E. (2013). Resilience and disaster risk reduction: An etymological journey. Natural Hazards and Earth System Sciences, 13(11), 2707-2716.

Balakhtar, K. S. (2021). Peculiarities of the influence of creativity on the subjective well-being of foreign languages teachers of higher education institutions. SHEI “University of Education Management” NAPS of Ukraine, Kyivю

Barudy, J. (2005) Dantagnan, M. Los Buenos Tratos a la Infancia; Editorial Gedisa: Barcelona, Spain.

Bogar, C. B., & Hulse Killacky, D. (2006). Resiliency determinants and resiliency processes among female adult survivors of childhood sexual abuse. Journal of Counseling & Development, 84(3), 318-327.

European Commission, (2006). Tuning educational structures in Europe: Universities’ contribution to the Bologna Process. (December, 2006). Socrates-Tempus. 152 p. Retrieved from: https://aca-secretariat.be/newsletter/tuning-educational-structure-in-europe Accessed on: Dec. 11, 2020

Fergus, S., & Zimmerman, M. A. (2005). Adolescent resilience: A framework for understanding healthy development in the face of risk. Annu. Rev. Public Health, 26, 399-419.

Friesen, B. J. (2007). Recovery and resilience in children’s mental healty: Views from the field. Psychiatric Rehabilitataion Journal, 31(1), 38-48. http://dx.doi.org/10.2975/31.1.2007.38.48

Garmezy, N. (1985). Stress-resistant children: The search for protective factors. In J. E. Stevenson (Ed.). Recent research in developmental psychopathology: Journal of Child Psychology and Psychiatry, book 4 (pp. 213-233). Oxford: Pergamon Press.

Garmezy, N., & Rutter, M. (1985). Stress, coping and development in children. New York, Mc Graw-Hill.; Werner, E. E., & Smith, R. S. (1992). Overcoming the odds: High-risk children from birth to adulthood. New York: Cornell University Pres.

Garmezy, N. (1991). Resiliency and Vulnerability to Adverse Developmental Outcomes Associated With Poverty. Am. Behav. Sci., 34, 416–430.

Garmezy, N. (1991). Resilience in children's adaptation to negative life events and stressed environments. Pediatric Annals, 20(9), 459-466.

Grace, A. P. (2015). Growing into resilience: Sexual and gender minority youth in Canada. University of Toronto Press.

Hauser, S. T. (1999). Understanding resilient outcomes: Adolescent lives across time and generations. Journal of Research on Adolescence, 9(1), 1-24.

Haynes, N. M. (2005). Personalized leadership for effective schooling. [Online] Available: www.atdp.berkeley.edu/haynes_keynote_04.ppt

Henderson, N., & Milstein, M. M. (1996). Resiliency in schools: Making it happen for students and educators. Thousand Oaks, California: Corwin Press.).

Henderson Grotberg, E. La Resiliencia en el Mundo de Hoy. (2013). Cómo Superar Las Adversidades; Editorial Gedisa: Barcelona, Spain

Karatas, Z., Ersoy, M. A., & Cakar, F. S. (2011). Self-Esteem and Hopelessness, and Resiliency: An Exploratory Study of Adolescents in Turkey. International Education Studies, 4(4), 84-91. DOI:10.5539/ies.v4n4p84.

Kaplan, H. B. (1999). “Toward an understanding of resilience: a critical review of definitions and models,” in Resilience and Development: Positive Life Adaptations, eds M. Glantz and J. Johnson (New York, NY: Plenum Press), 17–83

Khanlou, N., & Wray, R. (2014). A whole community approach toward child and youth resilience promotion: A review of resilience literature. International Journal of Mental Health and Addiction, 12(1), 64-79.

Luthar, S. S., Cicchetti, D., and Becker, B. (2000). The construct of resilience: a critical evaluation and guidelines for future work. Child Dev. 71, 543–562. doi: 10.1111/1467-8624.00164

Luthar, S.S., Cicchetti, D., and Becker, B. (2000). The Construct of Resilience: A Critical Evaluation and Guidelines for Future Work. NIH Public Access, 71, 543–562

Magnus, K. B., Cowen, E. L., Wyman, P. A., Fagen, D. B., & Work, W. C. (1999). Correlates of resilient outcomes among highly stressed African-American and white urban children. Journal of Community Psychology, 27, 473-488.

http://dx.doi.org/10.1002/(SICI)1520-6629(199907)27:43.0.CO;2-8

Masten, A. S., Best, K. M., & Garmezy, N. (1990). Resilience and development: Contributions from the study of children who overcome adversity. Development and Psychopathology, 2(4), 425-444

Masten, A. (1994). Resilience in individual development: Successful adaptation despite risk and adversity. In Wang, M. & Gordon, E. (Eds.). Educational resilience in inner-city America. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum.

Masten, A.S. (2001). Ordinary magic: Resilience processes in development. Am. Psychol, 56, 227–238.

Masten, A. S. (2007) Resilience in developing systems: Progress and promise as the fourth wave rises. Dev. Psychopathol, 19, 921–930.

Masten, A.S. (2016). Resilience in developing systems: The promise of integrated approaches. Eur. J. Dev. Psychol., 13, 297–312.

Olsson, C. A., Bond, L., Burns, J. M., Vella-Brodrick, D. A., & Sawyer, S. M. (2003). Adolescent resilience: A concept analysis. Journal of Adolescence, 26(1), 1-11.

Rolland, J.S.; Walsh, F. Systemic Training for Healthcare Professionals: The Chicago Center for Family Health Approach. Fam. Process 2005, 44, 283–301.

Rutter, M. (1987). Psychosocial resilience and protective mechanisms. American Journal of Orthopsychiatry, 57(3), 316-331.

Rutter, M. (1999). Resilience concept and finding: Implications for family therapy. Journal of Family Therapy, 21, 119-144. http://dx.doi.org/10.1111/1467-6427.00108

Saleem, A., Mevawala, A.S. (2019). Resilience among Adolescents: A Concept, Construct, Process, Outcomes and Nurses’ Role, i-manager's Journal on Nursing 9(1),32- 38. https://doi.org/10.26634/jnur.9.1.16078

Seligman, E. P. M., & Csikszentmihalyi, M. (2000). Positive psychology. American Psychologist, 55, 5-14. http://dx.doi.org/10.1037/0003-066X.55.1.5).

Terzi, Ş. (2006). Kendini toparlama gücü ölçeğinin uyarlanması: Geçerlik ve güvenirlik çalışmaları. Türk Psikolojik Danışma ve Rehberlik Dergisi, 26, 77-86

Ungar, M., Brown, M., Liebenberg, L., Othman. R., Kwong, W, M., Armstrong, M., & Gilgun, J. (2007). Unique pathways to resilience across cultures. Adolescence, 42, 166. 287-310

Ungar, M. (2012). The Social Ecology of Resilience: A Handbook of Theory and Rractice; Springer Science + Business Media: New York, NY, USA.

Ungar, M. (2018). Systemic resilience: Principles and processes for a science of change in contexts of adversity. Ecol. Soc., 23.

Vanistendael, S.; Lecomte, J. La Felicidad es Posible. Despertar en Niños Maltratados la Confianza en sí Mismos: Construir la Resiliencia; Editorial Gedisa: Barcelona, Spain, 2002

Walsh, F. Family resilience: A developmental systems framework. Eur. J. Dev. Psychol. 2016, 13, 313–324.

Werner, E. E. (1995). Resilience in development. Current Directions in Psychological Science, 4(3), 81-84

Windle, M. (1999). Critical conceptual and measurement issues in the study of resilience. In M. D. Glantz & J. L. Johnson (Ed.). Resilience and development: positive life adaptations (pp.161-178). New York: Kluwer Academic/Plenum Publishers

Downloads

Опубліковано

2022-11-04

Версії

Номер

№ 20 (2022)

Розділ

Статті

Ліцензія

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через 6 місяців з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).