ІНКЛЮЗИВНИЙ СОЦІАЛЬНО-ІНТЕРАКТИВНИЙ ТЕАТР ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ДЕСТИГМАТИЗАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ВНАСЛІДОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.2(17).15035Ключові слова:
дестигматизація, інвалідність внаслідок інтелектуальних порушень, інклюзивний соціально-інтерактивний театр, інклюзивний театр, стигма.Анотація
У статті представлено дослідження соціальної стигми як джерела впливу на особливості життя представників соціальних спільнот, в тому числі на життя людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень (далі – ІП). Застосовано методи дослідження – логіко-структурний аналіз для обґрунтування наявності соціальної стигми стосовно людей з інвалідністю внаслідок ІП, а також необхідності здійснення дестигматизації цієї соціальної групи. Використано тестову методику САН та опитувальник, що відображають уявлення респондентів про групу людей з інвалідністю внаслідок ІП, а також особливості дотримання прав цієї соціальної спільноти. Респондентами виступили представники студентської молоді у віці від 17 до 25 років. Результати. Розглянуто явище соціальної дестигматизації як умову розвитку суспільства; осмислено значення її реалізації у роботі із соціальною стигмою. Представлено метод інклюзивного соціально-інтерактивного театру як технології зміни уявлень щодо соціальних спільнот, на прикладі соціальної групи людей з інвалідністю внаслідок ІП, які виступили акторами; досліджено можливості застосування методу як просвітницької техніки представлення проблем, із якими стикаються представники соціальних меншин. Досліджено уявлення осіб із інтелектуальною нормою щодо соціальної групи людей з інвалідністю внаслідок ІП. Проаналізовано уявлення та оцінки респондентів щодо забезпечення реалізації власних прав, а також уявлення та оцінки щодо специфіки реалізації прав людей з інвалідністю внаслідок ІП в Україні. Статистично встановлено особливості динаміки уявлень та психоемоційних станів досліджуваних у зв’язку зі здійсненим ними переглядом вистави в форматі соціально-інтерактивного театру, в якій представлено інформацію про особливості реалізації прав соціальної групи людей з інвалідністю внаслідок ІП. Зроблено висновок про те, що особливості подання інформації про соціальну спільноту з використанням театрального методу створюють сприятливий для зміни уявлень респондентів ефект, що також здійснює позитивні перетворення у рівні знань респондентів про спільноту, щодо можливих характеристик її представниківПосилання
Барканова, О. В. (2009). Методики диагностики эмоциональной сферы: психологический практикум (2 вып.) Красноярск: Литера-принт.
Власова, О. А. (2013). Теория стигматизации Томаса Шеффа: концепт «Остаточное отклонение» и социология эмоций. Вестник Самарской гуманитарной академии. Серия «Философия. Филология», 1, 31-48.
Галецька, І., Влох, І., & Животовська, Л. (2007). Психологічні аспекти стигми психічних розладів. Психологічні аспекти стигматизації та реабілітації. Львів: Видавництво Романа Романка, URL: http://www.academia.edu/9291057
Гофман, И. (1969). Стигма: Заметки об управлении испорченной идентичностью. URL: http://ecsocman.hse.ru/text/17687311
Іванкова-Стецюк, О., & Селещук, Г. (Ред.). (2017). Долаючи розломи-2: розширення просторів миротвотворення в територіальних громадах України. Стрий: Укрпол.
Клайн, П., & Бурлачук, Л.Ф. (Ред.) (1994). Справочное руководство по конструированию тестов: Введение в психометрическое проектирование. Киев: ПАН ЛТД.
Кнуф, А., & Эпов, Л. Ю. (2006). Стигма: теория и практика. Знание. Понимание. Умение. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/stigma-teoriya-i-praktika
Комлев, Ю. Ю. (2016). Теория стигматизации: генезис, объяснительный потенциал, значение. Вестник Казанского юридического института МВД России, 2, 6-15.
Лейтц, Г., Лопухина, Е. В., & Холмогорова, А. Б. (Ред.). (1994). Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я. Л. Морено. Москва: Прогресс-Универс.
Лукина, Н. П., & Слободская, А. В. (2014). Дестигматизационные программы: индивидуальный и семейный уровни. Актуальные вопросы общественных наук: социология, политология, философия, история. 37, 86-90.
Маркина, В. М. (2012). «Театр Простодушных»: потенциал социальной инклюзии и дестигматизации людей с синдромом Дауна. Власть Знания и общественные интересы. КС 3, 7965-7974.
Менделеевич, В. Д. (1997). Психиатрическая пропедевтика: Практическое руководство для врачей и студентов (2-е изд.) Москва: ТОО Техлит.
Милованов о словах Коломойского: "Я никогда не скрывал, что я дебил. Шучу, конечно". 2019. URL: https://112.ua/obshchestvo/milovanov-o-slovah-kolomoyskogo-ya-nikogda-ne-skryval-chto-ya-debil-shuchu-konechno-511970.html (дата звернення 16.06.2020).
Новгородський, Р. Г. (2014). Форум-театр як інтерактивна форма профілактики соціальних проблем. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету, 115, 168-171.
Синявський, В. В., Сергєєнкова, О. П., & Побірченко Н. А. (Ред.). (2007). Психологічний словник. Київ: Науковий світ, 2007.
Шадчин, И.В., & Сидоров, В.В. (2014). Гуманизация общества: задачи инклюзивного образования сегодня. Профессиональное образование и рынок труда, 9, 34–36.
Шульгіна, Т., & Сокур, Н. (2016). Сучасні проблеми соціальної політики в сфері захисту осіб з інвалідністю в Україні. Актуальні проблеми державного управління, 1, 88-91.
Koutsouradi, G., Dimitrakaki. C., Agapidaki, E., Tountas, Y., & Lagiou, A. (2016). A Theory-Based Intervention in Health Visiting Students in Order to Reduce Mental Illness Stigma: A Quasi-Experimental Study. Arch Community Med Public Health, 2(1), 37-43.
Murielle, V., & Viviane, К. (2017). Could a short training intervention modify opinions about mental illness? A case study on French health professionals. Masfety BMC Psychiatry, 17
