СЕМАНТИКА ФЕНОМЕНУ «СОЦІАЛЬНЕ ДИСТАНЦІЮВАННЯ» В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.2(17).15032Ключові слова:
масова свідомість, пандемія, семантичний диференціал, соціальне дистанціюванняАнотація
У статті представлено результати теоретичного аналізу феномену «соціальне дистанціювання» та емпіричного дослідження його психосемантичного змісту. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні специфіки феномену «соціальне дистанціювання» та емпіричному дослідженні його психосемантичного змісту. Проведено предметний аналіз поняття «соціальне дистанціювання» в різних суспільних та наукових контекстах – медико-епідеміологічному, соціологічному, соціально-психологічному та прикладному, проксемічному. Констатовано, що даний феномен розглядається як соціальний атитюд; як психосоціальна детермінанта стресів; як можлива причина зниження довіри та як копінг-стратегія. Соціальне дистанціювання в умовах пандемії 2020 р. є видом соціальної ізоляції індивідів, яка за певних умов може приймати форму відчуження. Суспільні страхи в умовах пандемії є прикладом одночасної подвійності: страху наближення (можливість зараження COVID-19) та страху віддалення (можливість втрати соціальних контактів). Емпіричне дослідження проводилося упродовж червня-липня 2020 р., протягом діючого в Україні карантину. З використанням методу семантичного диференціала отримано результати суб’єктивного оцінювання поняття «соціальне дистанціювання» широким загалом. Семантизація категорії проводилась з подальшим застосуванням факторного аналізу, в результаті чого було виділено фактори, які розкривають семантичну наповненість категорії у свідомості досліджуваних. Результати. Виявлено, що у сприйнятті соціуму соціальне дистанціювання має подвійне, амбівалентне значення: позитивна суб’єктивна оцінка, усвідомлення значущості, корисності та сили цього феномену має місце поряд з його небажаністю і неприємним напруженням, яке він в собі несе. Отримана трифакторна структура поняття свідчить про масовидність уявлень про соціальне дистанціювання, його низьку внутрішню диференційованість, що є нормальним з огляду на новизну поняття для масової свідомості громадян. Зроблено висновок, що ознаки переважно позитивного сприйняття поняття соціального дистанціювання є хорошим соціально-психологічним показником стану масової свідомості. У поточній пандемічній обстановці в Україні така оцінка має досить оптимістичний прогноз, оскільки визначає позитивне ставлення людей як до себе самих, так і до навколишнього світу в умовах сильної суспільної невизначеностіПосилання
Боуен, М. (2019). Теория семейных систем Мюррея Боуэна: Основные понятия, методы и клиническая практика. Москва: Когито-Центр. 496 с.
Водопьянова, Н. Е. (2009). Психодиагностика стресса. Санкт-Петербург: Питер. 336 с.
Заворотных, Е. Н. (2009). Социально-психологические особенности одиночества как субъективного переживания: дисс. канд. психол. наук : Санкт-Петербург. 254 с.
Зиммель, Г. (2017). Избранное. Философия культуры. Санкт-Петербург: Центр гуманитарных инициатив. 432 с.
Купенко, О., & Ткаченко, Б. (2020). Практика залучення студентів до участі у волонтерських проектах громадських організацій. Соціально-гуманітарні аспекти розвитку сучасного суспільства. Суми: Сумський державний університет. 385-388.
Лебедев, В. И. (1989). Личность в экстремальных условиях. Москва: Политиздат. 304 с.
Лісіцин, В. Д. (2010). Детермінанти стресових станів як науково-психологічна проблема. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами Збірник наукових праць. № 7(9), 349.
Михайлова, Л. О. (2010). Толерантність як засіб виховання в системі освітніх закладів. Доступно за URL: https://commit.com.ua/onices/download
Репьёва, Н. Г. (2007). Проблема адаптации студентов первого курса к обучению в вузе. Психологический журнал ГОУ ВПО АлтГТУ им. И. И. Ползунова. № 7. С. 30-38. Режим доступа: http://elib.altstu.ru/elib/disser
Сидоренко, Е. В. (1998). Методы математической обработки в психологии. Санкт-Петербург: Речь, 350 с.
Сонин, В. А. (2004). Шкала социальной дистанции (шкала Богардуса, вариант Л.Г.Почебут). Психодиагностическое познание профессиональной деятельности. Psychodiagnostic cognition of professional activity]. Санкт-Петербург. 216-218.
Юр’єва, Л. М. (2004). Професійне вигорання у медичних працівників. Формування, профілактика і корекція. Київ: Сфера. 272 с.
Черняев, Л. С. (2007.) Взгляд гештальт-терапевта на базовые эмоции. Гештальт 2007. Часть 2. Философия и этика в гештальт-подходе. Москва : МГПИ. 17-24.
Bogardus, E. S. (1925). Measuring Social Distance. Journal of Applied Sociology. Vol. 9, 299-308.
Haan, N. Coping and defending. N.-Y.: The free press, 1977. 237 p.
Hall, E. T. (1959). The Silent Language. N.-Y.: Doubleday & Company, INC., Garden city, 240 р.
Information about Social Distancing. Santa Clara Public Health Department. https://www.cidrap.umn.edu/sites/default/files/public/php/185/185_factsheet_social_distancing.pdf
