ДИДАКТИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.2(17).15021Ключові слова:
вчитель, дидактика, заклади загальної середньої освіти, компетентнісно орієнтоване навчання, компетентності, принципи навчання, особистість, сучасна освіта, учніАнотація
У статті розглядається дидактична складова компетентнісно орієнтованого навчання в закладах загальної середньої освіти. Метою статті є виокремлення з-поміж дидактичних принципів тих, які набувають більшої актуальності за умов реалізації компетентнісно орієнтованого навчання, що досягаються теоретичними методами (аналіз, синтез, узагальнення отриманої інформації) та емпіричними (власні спостереження за освітнім процесом). Результатом роботи є визначення таких принципів, як: принцип особистісної спрямованості освітнього процесу; життєтворчої спрямованості; принцип орієнтації на діяльність освітнього процесу; принципи опори на попередній досвід; орієнтація на результат; творчого осмислення соціального досвіду. Визначені принципи повністю підкреслюють особливості компетентнісно орієнтованого навчання: формування та розвиток у учнів здатності практично діяти і творчо застосовувати набуті знання і досвід у різних ситуаціях. Принцип життєтворчості сприяє самореалізації особистості. За формування в особистості механізмів саморозвитку, самозахисту, самовиховання відповідає принцип особистісної спрямованості. Компетенції набуваються в активній діяльності і базуються на мінімальному досвіді (принцип орієнтації на діяльність та опори на попередній досвід). Побудова власної життєвої стратегії (принцип творчого розуміння соціального досвіду). Володіння потенціалом для вирішення життєвих проблем (принцип зосередженості на результат).
Дослідження дає підстави для висновків: дидактична складова компетентнісно орієнтованого навчання вказує на його соціальну (важливою умовою набуття компетентностей є соціальна взаємодія, що досягається принципами життєвої орієнтації, особистісної орієнтації, творчого осмислення соціального досвіду), гуманістичну (компетентнісний підхід сприяє самореалізації, вдосконаленню особистості, що досягається за допомогою принципів життєтворчої орієнтації, особистісної орієнтації) та практико-прагматичну орієнтації (вирішення проблем, що виникають перед людьми в різних практичних ситуаціях, що є основою принципів орієнтації на результат, орієнтації на діяльність)
Посилання
Бондар, В.І. (2005). Дидактика: підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Київ: Либідь.
Бабанский, Ю.К. (ред.) (1988). Педагогика: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов (2-е изд). Москва: Просвещение.
Гончаренко, С.У. (1997). Український педагогічний словник, 89. Київ: Либідь.
Химинець, В.В. (2009). Інноваційна освітня діяльність. Тернопіль: Мандрівець.
Паламар, С. (2018). Компетентісний підхід як методологічний орієнтир модернізації сучасної освіти. Освітологічний дискурс (1-2(20-21), 267-276. Вилучено із http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/23964/1/Palamar_S_P%20PPD_PI_2018.pdf
Єрмаков, І.Г (2006). Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: науково-методичний посібник. Запоріжжя: ХНРБЦ.
Єрмаков, І.Г. & Пузіков, Д.О. (2006). Проектні обриси становлення життєстійкої і життєздатної людини: практ.-зорієнт. посіб. Запоріжжя: Хортицький навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр.
Селевко, Г. & Журавлёв, В. (2002). Технология саморазвития личности школьника. Воспитание школьников (4,5).
Васьківська, Г.О. (2012). Формування системи знань про людину в учнів старшої школи: теорія і практика: монографія Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова.
Про освіту (Закон України) №2145-VIII (2020). Вилучено із http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Кремень, В.Г. (ред.) (2008). Енциклопедія освіти, 722-723. Київ: Юрінком Інтер.
Vaskivska, H. (2017). Didactic aspects of upper secondary and university education fundamentalization. Science and Education, (5), 46–50. Вилучено із DOI: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2017-5-9
Равен, Д. (2001). Фрагмент книги «Компетентность в современном обществе». Психолог, (4), 102-106
