КУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТА КУЛЬТУРНИЙ ІНТЕЛЕКТ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.16.14674Ключові слова:
компетентнісний підхід, культура, культурний інтелект, культурна компетентність, міжкультурна компетентність, система компетентностейАнотація
У статті розглядаються питання компетентностей сучасного фахівця, а саме культурна компетентність і культурний інтелект, аналізуються структурні компоненти понять та їх характеристики в сучасному освітньому дискурсі. Аналіз та уточнення поняття «культурна компетентність» та «культурний інтелект» сучасного фахівця у педагогічному аспекті склали мету статті. Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети дослідження на різних етапах використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: аналіз та узагальнення, структурно-функціональний метод для уточнення сутності та виокремлення структурних компонентів культурної компетентності; метод логіко-семантичного аналізу для з’ясування змістового наповнення понять «культурна компетентність» та «культурний інтелект», системний метод для визначення взаємодії та взаємозв’язку компонентів культурної компетентності в системі компетентностей сучасного фахівця. У статті відмічаються дослідження останніх десятиліть, у яких досягнуто значних успіхів в аналізі культурних відмінностей та їх успішного подолання та, таким чином, закладають підґрунтя для синтезу здатностей, які відрізняють «культурно компетентного» фахівця від широкого загалу, та їх оцінювання. Культурна компетентність особистості постає у формі ключової компетентності, яка дозволяє їй самостійно зрозуміти й вільно використовувати на свій розсуд увесь обсяг здобутих компетентностей та компетенцій щодо соціально-культурних та суспільних, інституціональних та конвенціональних норм і регуляторів поведінки в процесі мобільної соціальної комунікації, у тому числі різними мовами. Наріжним каменем компетентності є культура, яка є не лише результатом людської діяльності, але й являє собою історично сформовані способи праці, і визнані прийоми поведінкових актів, манеру спілкування, способи і прийоми прояву почуттів, а також рівень мислення. Культурний інтелект, у свою чергу, дозволяє особистості ефективно функціонувати та досягати суттєвих результатів і є передумовою для вирішення різноманітних проблем в екологічному, політичному, соціально-економічному, культурному розвитку людстваПосилання
Барановська, Л.В. (2012). Проблеми формування духовної культури майбутніх фахівців технічної галузі. Наукові записки Національного університету Острозька академія, 21, 186-190.
Бондаренко, С.В. (2007). Культура мобильных телекоммуникаций. Ростов н/Д: ЗАО «Книга».
Головіна, Н. І. (2015). Проблеми формування культурної компетентності особистості в контексті реформування вищої школи. Філософські обрії, 33, 147-156. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FiloFilo_2015_33_16 (18.01.2020).
Джонсон, Р. Б. (2014). Культурна компетентність в Україні. Журнал європейської економіки, (13), 3, 236-247. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jee_2014_13_3_4 (18.01.2020).
Костенко, Н. В. (2010). Субкультурна варіативність українського соціуму (За ред. Н. Костенко, А. Ручки), К.: Ін-т соціології НАН України.
Крёбер, А.Л. (2004). Избранное: Природа культуры. (пер. с англ.). М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН).
Лурье, С.В. (2003). Психологическая антропология: история, современное состояние, перспективы: уч. пособ. для вузов. М.: Академ. проект; Екатеринбург: Деловая книга.
Рудницька, О.П. (2005). Педагогіка: загальна та мистецька: навч. посіб. Тернопіль: Навчальна книга, Богдан.
Слюсаревський, Н.М. (2002). Субкультура як об’єкт дослідження. Соціологія: теорія методи маркетинг, 117-127. Режим доступу http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/4267/1/N_Sliusarevskyi_STMM_3_NDL_KL.pdf (18.01.2020)
Український радянський енциклопедичний словник у 3-х. т. (1967). Редкол.: М. Бажан, гол. ред. та ін. Т. 2. К.: Видавництво АК УРСР.
Федорцова, О.Г. (2016). Формування культурологічної компетентності майбутніх інженерів енергетиків у процесі вивчення гуманітарних дисциплін. (Дис. канд. пед. наук, спец. 13.00.04). Житомир.
Arasaratnam, A. L. (2016). Intercultural Competence DOI:10.1093/acrefore/9780190228613.013.68. Retrieved from https://oxfordre.com/communication/view/10.1093/acrefore/9780190228613.001.0001/acrefore-9780190228613-e-68?rskey=iHUyQu&result=5 (18.01.2020)
Earley, P.C. & Ang, S. (2003). Cultural intelligence: Individual interactions across cultures. Stanford, CA: Stanford Business Books.
Joo-seng, T. (2004). Cultural intelligence and the global economy. Leadership in Action, 24 (5), 19-21
Van Dyne, L., Ang, S. & Koh, C. (2008). Development and validation of the CQS: The cultural intelligence scale. In: S. Ang & L. Van Dyne (Eds.), Handbook of cultural intelligence: Theory, measurement, and application. Armonk, NY: M.E. Sharpe, Inc., 16-38.