РОЗВИТОК ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СВІТОВИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.14.13709Ключові слова:
вища юридична освіта, євроінтеграція, міжнародні зв’язки, навчально-освітня діяльність, освіта, органи управління освітою, правове становище, публічне адмініструванняАнотація
У статті автором проаналізовано стан вищої освіти, в цілому. Звернено увагу на розвиток вищої юридичної освіти зокрема та зазначено проблеми, які виникали та існують сьогодні. Розглянуто шляхи євроінтеграційного розвитку освіти та питання, які потребують детального вивчення і систематизації. Зазначено, що будь-яка інтеграція у міжнародний простір вимагає всебічної модернізації не тільки у сфері вищої освіти, а й неабияких зусиль з боку законодавчої, нормативної бази, та створення механізмів, які б відповідали європейським стандартам, але також і зберігали своєрідні особливості вітчизняної освіти.
Якщо взяти до уваги історичне минуле розвитку освіти, то з боку держави був посилений вплив на усі освітні функції вищих навчальних заклади, зокрема, університети, засновані ще у XIX ст. Державними структурами регулювалося коло питань, пов’язане із визначенням переліку навчальних дисциплін, що викладалися у ВНЗ студентам-юристам, був запропонований перелік кафедр юридичних факультетів, встановлення правил прийому, також переведення і випуск фахівців. До речі, зі створенням Міністерства народної освіти до змісту викладання на юридичних факультетах додався спеціальний комплекс вимог. Зазначено, що держава також сприяла розвитку юридичної науки, визначаючи викладання конкретного курсу навчальних дисциплін на юридичних факультетах. Були створені нормативно-правові акти, так звані циркуляри, що регулювали відносини, пов’язані із освітньою діяльністю вищих навчальних закладів. Університети мали змогу лише заповнювати прогалини у правовому регулюванні локальними нормативними актами.
Автором вказано на деякі недоліки нових законів, що створювалися державою, в яких вбачається неузгодженість між розширенням академічної, фінансової та організаційної автономії вищих навчальних закладів, немає норм, які б забезпечували демократію усередині вищих закладів освітиПосилання
Бахрушин В. (2014). Чи є майбутнє у фізичної освіти в Україні: деякі результати вступної кампанії.
Войно-Данчишина О.Л. (2006). Правове регулювання вищої юридичної освіти і науки:дис..на здоб.наук.ст.к.ю.н. Харків.
Гращенко І. С. (2015). Проблеми та перспективи інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір: матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. "Ефективність організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку вищої освіти України". Серія "Економічні науки". 352-363.
Ващук Ф.Г. (2011). Інтеграція в європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи: монографія. Серія «Євроінтеграція: український вимір». (16). Ужгород: ЗакДУ. 560.
Лук’янихіна О.А., Кириченко К.І. (2014) Інтеграція української вищої освіти до європейського освітнього простору: матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції. Суми. Ч.2. 142-146.
Мазак А.В. (2005). Управління освітньою галуззю в умовах становлення громадянського суспільства в Україні: регіональний аспект: монографія.
Маматов Ф. М. (2013). Інтеграція освіти, науки та виробництва як фактор розвитку інноваційної економіки. (7). 98-101.
Совсун І. (2015): матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції «Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу».
Пінчук Є.А. (2009). Модернізація вищої школи України в умовах інтеграції в Європейський освітній простір:теорія і практика управління соціальними системами. №2. 112-120.
ХалфинаР.О.(1988)Право как средство соціального управлення.М.Наука.254
Шемшученко Ю.С., Ксенко І.Б., Бабій Б.М. (1992). Юридична освіта і наука на Україні. К.: Наукова думка. 304.
