ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА ЩОДО ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ СЕРЕД ГРОМАДЯН ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.13.13410Ключові слова:
духовна культура, територіальна громада, просвітницька робота, демократичні реформи, оздоровлення суспільства, релігія, децентралізація, людинаАнотація
У статті показано роль просвітницької роботи по осмисленню сутті духовного феномена, як базової основи ефективного шляху до оздоровлення сучасного українського суспільства та утвердження у створених територіальних громадах нових засад людської взаємодії на основі поваги й підтримки між членами територіальних громад, один до одного з метою успішної й творчої діяльності на добро для усіх її членів й на реалізацію демократичних реформ у сучасному українському суспільстві.
Соціокультурні, економічні й політичні події, які останнім часом відбуваються в Україні, свідчать, що радикальні зміни, які проходять у житті українського суспільства, потребують усебічного осмислення не тільки науковцями, але й урядовцями, політиками та народом. Тому й важливо активізувати просвітницьку роботу для відкритого діалогу в територіальних громадах з усіх проблемних питань на основі правди, духовності, відповідальності, моральності, терпимості й любові до ближнього.
У процесі організаційної та просвітницької роботи спільно з громадськістю потрібно розробити модель виховного впливу для подолання не тільки кризових станів, але й продумати та запропонувати нові підходи до світоглядних засад на основі духовності та високої культури спілкування. Щодо суспільства – важливо форми і методи просвітницької роботи спрямувати на організацію та проведення різних заходів (круглі столи, зустрічі, масові культурні та морально-етичні заходи) з метою виховання та усвідомлення основних засад духовної культури на позитивні зміни психології громадян, на віру в себе, успіхи України в державотворенні та інтерес утвердження європейських стандартів життя шляхом демократичного реформуванняПосилання
Бех І. Д. (2012). Особистість у просторі духовного розвитку: навч.посіб. Київ: Академвидав.
Бродецький О. Є. (2016). Етичні цінності в релігіях: гуманістична синергія ідей: Монографія. Чернівці: Чернівецький націон. ун-т.
Ващенко Г. Г. (1994). Виховний ідеал. Полтава: Полтавський вісник.
Докаш В. І. (2007). Кінець світу: еволюція протестантської інтерпретації. Київ. – Чернівці: Книги – ХХІ.
Єленський В. Є. (2013) Велике повернення: релігія у глобальній політиці та міжнародних відносинах кінця ХХ – на початку ХХІ століття . Львів: Видавництво Українського католицького університету.
Закон Божий : підручник для сім’ї та школи. – 3 вид. – Київ : Вид. від УПЦ Київського Патріархату.
Климинишен О. І. (2008). Теорія і методика розвитку духовності особистості. Навчально методичний посібник. Івано-Франківськ: Нова Зоря.
Колодний А. М. (Ред.). (2000). Академічне релігієзнавство: підручник. Київ: Світ знань.
Колодний А. М. (2016). Релігійна мережа України 2015р. в її конфесійному зрізі і проблемах.
Колодний А. М. (Ред.).(2015-2016) Релігійна свобода на перехресті епох, країн і культур. Київ: УАР.
Огієнко І. І. (1993). Українська Церква. Київ: Україна.
Пірен М. І. (2008). Соціологія релігії. Підручник. Київ: ДП «Видавничий дім» «Персонал».
Пірен М. І. (2001). Національна ідея – стрижнева основа утвердження цінностей громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. праць. Укр. Акад. держ. управління при Президентові України. Київ: Вид-во УАДУ.
Пірен М. І. Стратегія управлінської культури в соціальній роботі територіальних громад: навч. посібник-практику / М.І. Пірен – Чернівці: Чернівецький нц. ун-т, 2017. – 328с.
Савчин М. (2013). Духовна парадигма психології. Київ: Академвидав.
Саган О. Н. (2004). Вселенське православ’я: суть, історія, сучасний стан. Київ: Світ Знань.
Святое Євангелие. Украинская православная церковь Полтав. епархия Спасо – Преображенский Магарский монастир, – 2004.
Яроцький П. Л. (2013). Протенстантизм в Україні. П.Л. Яроцький (Ред.), Релігієзнавство. Сучасні процеси в світі й Україні. Київ: Кондор.
