ВІДТВОРЕННЯ ЖИТТЄВОГО ПРОСТОРУ ОСОБИСТОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.13.13396Ключові слова:
аномія, десоціалізація, життєвий простір, ресоціалізація, соціалізація, стадії ресоціалізаціїАнотація
Автор статті наголошує, що здатність проживати у реструктуризованому просторі і часі має свої межі, переступаючи через які, суспільство наражається на масове безумство. Тому як індивід, так і соціум відчувають потребу в концентрації простору і часу (державність, самостійність, незалежність, дієві реформи, за якими можна було б побачити кінець випробовуванням і т. ін.). Останнім часом для вирішення власних проблем люди використовують протизаконні дії частіше, ніж в дореформений період.
Автор статті звертає увагу на актуальні в дослідженнях гуманістичної стратегії ідеї та розкриває нові її сторони. Йдеться про те, як особа відтворює власний життєвий простір, конструює гуманістичний складник соціальної реальності, тлумачить характер змін, що стаються у цій реальності; які смисли та значення вкладає у події, що стаються; яку ситуацію визначає для себе як таку, що вимагає ціннісно-символічного осмислення, а яку такою, що не потребує особистісного спрямування; як здійснюється вибір стратегії існування та моделі поведінки та ін.
Виходячи з аналізу джерел та актуальності обраної проблеми, завдання статті полягає в тому, щоб висвітлити механізми та специфічні риси ресоціалізаційних процесів, що використовуються особистістю під час відтворення власного життєвого простору. Автор статті, звертає Вашу увагу на акценти, розставлені соціологічною інтерпретацією змісту поняття «ресоціалізація».
Для перевірки припущень і вирішення поставлених завдань застосовувалися методи теоретичного аналізу (логічний, онтологічний і онтогенетичний, історіографічний, фактологічний, феноменологічний, детермінантний).
Посилання
Авраменко, В. (2010). Научное понимание ресоциализации как социально-педагогической цели работы с заключенным. Актуальные проблемы совершенной психологии и педагогики, Вып. 1, 5-9.
Андреева, Г. М. (2000) Психология социального познания: учеб. пособие для студ. психол. и пед. спец. вузов. – Москва: Прогресс.
Белинская, Е., Стафаненко, Т. (2000). Этническая социализация подростка. Москва: Изд-во НПО «Модек».
Гидденс, Э. (2005). Социология. Москва: URSS.
Злобіна, О. (2002). Рухливість соціальної структури і динаміка особистісної суб’єктивності. Проблеми розвитку соціологічної теорії. − К.: Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України, 429-434.
Малешин, Д. (2002). Понятие стадии в исполнительном производстве. Вестник МГУ, № 6, 110–120.
Мерлин, В. (1990). Структура личности: характер, способности, самопознание. Пермь: ПГПИ.
Смелзер, Н. (1994). Социология. Москва: Феникс.
Франкл, В. (1990). Человек в поисках смысла. Москва: Прогресс.
Шевченко, А. (2004). Социокультурная обусловленность ресоциализации дезадаптантов и девиантов в процессе общественных изменений. (Дис. доктора социологических наук). Ростовский государственный педагогический университет, Ростов-на-Дону.
