ЕКОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВИЩОЇ ОСВІТИ, ЗОКРЕМА ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ШКОЛИ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2411-264X.11.12566Ключові слова:
інформаційне суспільство, вища школа, вища технічна освіта, екологічна освіта, екологічна культура, екологічне мислення, нові спецкурси «Екологічний менеджмент», «Основи екологічної культури для збалансованого розвитку».Анотація
У інформаційному суспільстві прискорились соціально-економічні процеси, технологічні цикли складають не 20-30 років, як раніше, а 3-5, що докорінно змінює завдання професійної підготовки кадрів усіх рівнів і спеціальностей. Проблема екологічної освіти нині вийшла за національні межі і набула міжнародного значення. Україна за показниками ІЛР (індекс людського розвитку) займає більш-менш достойне місце серед інших держав тільки завдяки високому рейтингу освітньої компоненти. Вітчизняна педагогіка мала б активніше упроваджувати наукові розробки і досягнення у навчальну практику, зокрема, через нові спецкурси, технології формування екологічного мислення, свідомості, культури студентів ВНЗ, використовуючи сучасні психолого-педагогічні підходи.
Посилання
Аносов І. П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект. К.: Твім інтер, 2003. 390 с.
Білявський Г.О., Ракша Л.В., Нагорнюк О.М., Боголюбов В.М. Нові тенденції вдосконалення екологічної освіти як важливого фактора гармонійного розвитку // Екологія і ресурси. – 2003. № 8. – С. 80 – 91.
Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием: Учебное пособие. 2-е изд. – К.: Оріяни. 2006. 528 с.
Козлакова Г. О. Модернізація змісту вищої природничої та інженерної освіти в умовах інтернаціоналізації: монографія / кол. авторів: Г.О. Козлакова, О.М. Коваленко, Т.В. Саєнко,
Н.Б. Самойленко та інші; наук. ред.: проф. Г.О. Козлакова, проф. М.Ф. Степко. – К.: ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України, 2015. 152 с. (англ. мовою).
Маркович Д. Ж. Социальная екология. М.: Изд-во РУДН, 1997. – 129 с.
Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. М.: Смисл, 1999. – 487 с.
Майор Ф. Воспитание сверхзадача человечества. Обращение к Глобальному форуму по защите окружающей среды и развитию. М.,1990.
Менкур Ослон. Логіка колективної дії: Суспільні блага і теорія груп. – К.: Літера. 2004. – 271 с.
Михайлюк Л. Феномени гуманізму у сфері освіти в межах різних культур // Горизонты образования. 2003. № 4. С. 33–41.
Образование в Японки // НИИППОНИЯ, 2001. № 16. – 124 с.
Освіта у США. Суспільство та цінності. – 2000. 77 с.
Сталий розвиток суспільства: роль освіти. К., 2005. – 82 с.
Саєнко Т. В. Освіта екобезпечного інформаційного суспільства: проблеми і перспективи. Монографія. – К.: Освіта України. – 2008. – С. 233.
Скребец В. А. Экологическая психология: Учебное пособие. – К.: МАУП, 1998. – 143 с.
Shell J. Fatum of the Earth. London, 1992. 348 р.
Шевчук В. Я. Ноосферогенез і гармонійний розвиток / В.Я. Шевчук, Г.О. Білявський,
Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький. – К.: 2002. – 130 с.
Штейнер Р. Духовные основы воспитания. – Рига, 1922. – 118 с.
