Інформаційна технологія визначення складності питань в тестових завданнях
DOI:
https://doi.org/10.18372/2073-4751.2.7001Анотація
Запропоновано інформаційну технологію визначення складності питань в тестових завданнях. Досліджено ефективність її використання в автоматизованих системах діагностики знань. Використання такої технології дозволяє скоротити кількість питань у тестових завданнях та більш точно визначити рівень знань студента на різних етапах навчання. Доведено, що адаптивне тестування значно скорочує кількість експериментальних даних на відміну від інших методик визначення складності питань тестового завданняПосилання
Аванесов B.C. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. – М.: МИСиС, 1989. – 168 с.
Олійник М.М. Тест як інструмент кількісної діагностики рівня знань в сучасних технологіях навчання – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 84 с.
Федорчук П.І. Адаптивні тести: статистичні методи аналізу результатів тестового контролю знань // Математичні машини і системи. – К.: 2007. – №3,4. – С. 122–138.
Волков В.І., Алексєєв О.М., Алексєєв М.О. Тестовий контроль знань: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Уні-верситетська книга», 2004. – 100 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
2009-06-22
Номер
Розділ
Статті
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).