Використання методу однорідних інтервалів у задачах оптимізації планування

Автор(и)

  • С. М. Станко Національний авіаційний університет

DOI:

https://doi.org/10.18372/2073-4751.2.6824

Анотація

 Запропонована методика пошуку однорідних інтервалів. Вона може використовуватись при оптимізації планування задач, де процес функціонування системи може бути описаний шляхом завдання розкладу (календарного плану, часового графіку тощо). Об’єктом дослідження в таких задачах виступають події, область допустимих значень яких задається інтервальними проміжками

Біографія автора

С. М. Станко, Національний авіаційний університет

Інститут комп’ютерних технологій  

 

 

Посилання

Аоки М. Введение в методы оптимизации. – М.: Наука, 1977. – 344 с.

Конвей Р.В., Максвелл В.Л., Миллер Л.В. Теория расписаний. – М.: Наука, 1975. – 359 с.

Поляк Э. Численные методы оптимизации. – М.: Мир, 1974. – 376 с.

Кофман А., Анри-Лабордер А. Методы и модели исследования операций. Целочисленное программирование. – – М.: Мир, 1997. 423 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2008-12-20

Номер

Том 2 № 24 (2008)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).