Дослідження імітації двовимірних вибірок з використанням поліноміальних сплайнів
DOI:
https://doi.org/10.18372/2073-4751.74.17879Ключові слова:
моделювання, імітація, дані, сплайн, щільність розподілу, гістограмна оцінка, апроксимаціяАнотація
Моделювання використовується для вирішення різноманітних завдань, через певний набір причин: імітація "критичних" режимів, що в умовах реальної експлуатації може бути небезпечним, економія часових і матеріальних ресурсів, можливість дистанційного тренінгу та ін. Зокрема, у випадку проведення досліджень у багатовимірних просторах, актуальним є не моделювання роботи системи, а саме послідовностей даних деякого визначеного вигляду могло б вирішити проблему нестачі таких даних.
В [1] сказано, що при імітаційному моделюванні вибірок перше, з чого необхідно виходити – це модель розподілу, яку необхідно отримати. Модель може бути визначена деяким аналітичним законом розподілу (нормальний, Вейбула, рівномірний, тощо), і в цьому вона залежать від параметрів (параметрична модель). Зазвичай обирають моделі такі, щоб їхні параметри несли деяку змістовну інтерпретацію ( початок та кінець інтервалу в рівномірному розподілі, інтенсивність в експоненціальному, тощо). Іншим класом моделей, що відтворюють функції розподілу є непараметричні (ядерні методи, гістограмні оцінки емпіричної функції розподілу, сплайн – апроксимація [4]). Основною проблемою методів, що ґрунтуються на параметрах, є обмеженість, особливо в двох випадках:
- При моделюванні багатовимірних даних – в цьому випадку робота завжди призводить до переходу до багатовимірного нормального розподілу.
- При моделюванні неоднорідних вибірок, які є сумішшю декількох розподілів (не обов’язково з одного класу), усічених або тих, що містять пропуски спостережень.
В цьому контексті використання параметричних моделей об’єктивно є неможливим у чистому вигляді. Отже, наявність інструменту, який добре апроксимує неоднорідні дані є бажаною для вирішення задачі генерації неоднорідних багатовимірних сукупностей.
Посилання
Зівакін В. Дослідження імітації одновимірних вибірок із використанням поліноміальних сплайнів. Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки. 2021. В. 6. С. 23–30.
Подчашинський Ю.О. Розробка методу моделювання масивів двовимірної інформації про механічні величини. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies. 2010. Т. 1, № 7. С. 14–19.
Приходько Н., Приходько С., Кудін О. Комп’ютерне моделювання залежної негаусівської випадкової величини за нелінійною регресійною моделлю на основі нормалізуючого перетворення. Обробка сигналів і негаусівських процесів: пр. VII Міжнар. науково-практ. конф., Черкаси, 23-24 трав. 2019 р. / ЧТДУ. Черкаси, Україна, 2019. С. 176–178.
Вижва З., Демидов В., Вижва А. Статистичне моделювання випадкових процесів та двовимірних полів в аеромагнітометрії. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Геологія. 2012. В. 56. С. 52–55.
Приставка П.О. Поліноміальні сплайни при обробці даних: монографія. Дніпро : Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2004. 236 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).