Точність вимірювання механічних величин з використанням теорії нечітких множин
DOI:
https://doi.org/10.18372/2073-4751.73.17638Ключові слова:
електродвигун, теорія нечітких множин, обертальний момент, координатно-вимірювальна рука, похибка вимірювання, координатні вимірювання, метод розрахункуАнотація
Пропозиції щодо використання теорії нечітких змінних для вимірювання механічних величин мають перспективу у сфері формалізованої інформації, коли існує невизначеність, а традиційними методами отримати чіткі параметри вимірювальної величини досить складно у зв’язку з рядом об’єктивних причин. У статті представлені результати теоретичного дослідження можливостей вимірювання механічних величин з використанням засобів теорії нечітких змінних. Розглядається координатно-вимірювальна рука (КВР) як інструмент для контролю точності розмірів деталей, а також перетворювач обертальних параметрів електродвигуна. Кожен із способів вимірювання зазначених фізичних величин має свої особливості контролю точності та достовірності отриманих даних. Тому, з метою дослідження властивостей теорії нечітких множин, під час її застосування у різних вимірювальних засобах, було проведено ряд експериментів над моделями вимірювання обертального моменту та геометричних характеристик фізичних об’єктів. Для цього висвітлено принцип роботи КВР та її компонентів, описано методи та інструменти, які використовуються для калібрування КВР, з метою забезпечення її високої точності та надійності. Представлено методи та засоби вимірювання обертальних моментів електродвигунів. Проведено моделювання точності отриманих даних, з використанням зазначених вимірювальних методик, для цього було використано ряд математичних моделей, які враховують похибку вимірювальних засобів. Наведено порівняння результатів дослідження, що характеризують інструменти теорії нечіткої логіки, як універсальний засіб для визначення достовірності отриманих даних під час вимірювання механічних величин.
Посилання
Саункін В.Т. Дослідження похибки обробки при використанні засобів активного контролю / В.Т. Саункін, С.Г. Онищук // Вісник Тернопільського державного технічного університету. – Тернопіль: ТДТУ, 2010. – № 4 (15). – С. 85-89.
Gåsvik, K.J. Optical metrology. – John Wiley & Sons, 2023. – 392 р.
Gonella L. Proposal for a revision of the measure theory and terminology // Alta Frequenza, 1975. – Vol. XLIV. – No. 10.
Michał K. Urbański, Janusz Wa¸sowski. Fuzzy measurement theory. Measurement. – Vol. 41. – Iss. 4. – 2008. – P. 391-402.
Solopchenko G.N., Reznik L.K., Johnson W.C. Fuzzy intervals as a basis for measurement theory. NAFIPS/IFIS/NASA '94. Proceedings of the First International Joint Conference of The North American Fuzzy Information Processing Society Biannual Conference. The Industrial Fuzzy Control and Intellige, San Antonio, TX, USA, 1994. – Р. 405-406.
Murtha J. Applications of fuzzy logic in operational meteorology. Scientific Services and Professional Development Newsletter, Canadian Forces Weather Service, 1995. – Р. 42-54.
Czichos H., Saito T., Smith L.E. (Eds.). Springer handbook of metrology and testing. – Springer Science & Business Media, 2011. – 100 р.
Hansen H.N., Carneiro K., Haitjema H., De Chiffre L. Dimensional micro and nano metrology. CIRP annals. – Vol. 55. – Iss. 2. – 2006. – P. 721-743.
Bland J.M., Altman D.G. Measurement error. BMJ: British medical journal. – Vol. 312(7047). – 1996. – 1654 p.
Diaa F. ElKott. Automatic Sampling for CMM Inspection Planning of Free Form Surfaces / Diaa F. ElKott. Windsor. – Canada: Ontario, 2011. – 162 p.
EN ISO 15530-3:2011 Geometrical product specifications (GPS) – Coordinate measuring machines (CMM): Technique for determining the uncertainty of measurement – Part 3: Use of calibrated workpieces or measurement standards.
Caulfield H.J., Ludman J., Shamir J. (1999). Fuzzy Metrology. In Fuzzy Theory Systems. – 1999. – P. 747-758.
Fuller W.A. Measurement error models. – John Wiley & Sons, 2009.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
