Електромагнітне екранування як спосіб захисту технічних засобів обробки даних від витоків інформації
DOI:
https://doi.org/10.18372/2225-5036.31.20698Ключові слова:
захист інформації, електромагнітний екран, ефективність екранування, електромагнітна безпекаАнотація
У роботі обґрунтовано та експериментально досліджено ефективність методів і інноваційних матеріалів щодо екранування електромагнітного випромінювання та гарантованої нейтралізації технічних каналів витоку інформації. Адже захист від цілеспрямованого перехоплення побічних електромагнітних випромінювань та наведень та забезпечення електромагнітної сумісності технічних засобів є стратегічною необхідністю, що вимагається національними та міжнародними стандартами. Доведено, що технічні засоби обробки даних є джерелами побічних електромагнітних випромінювань та наведень та створюють критичні канали витоку конфіденційної інформації. Розроблено матеріал для екранування електромагнітного випромінювання у широкосмуговому діапазоні частот. Композиційний матеріал розроблено на основі епоксидної смоли з дрібнодисперсними оксидами заліза (Fe2O3 та Fe3O4). Випробування проводилися на частоті 5 ГГц (критична для бездротового зв'язку) з метою встановлення залежності коефіцієнтів екранування та відбиття від розміру та концентрації наповнювача. Доведено, що підвищення дисперсності металовмісного наповнювача (використання частинок 50−100 нм) забезпечує вищий загальний коефіцієнт екранування порівняно з більшими частинками (200−300 нм) за однакової вагової концентрації, що свідчить про кращу дисперсію та збільшену площу взаємодії з електромагнітним полем. Встановлено пряму залежність загальної ефективності екранування від збільшення концентрації наповнювача, що підтверджує ефективність механізмів поглинання та відбиття. Зі зростанням концентрації зростає коефіцієнт відбиття, що вказує на ефективне покращення розбіжності хвильових опорів на межі розділу. Доведена ефективність розробленого композиційного матеріалу, проте його широке впровадження обмежене конструктивними недоліками (велика товщина та крихкість епоксидної матриці) та високою собівартістю спеціалізованого отримання наночастинок.