СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ. 1991–1994

Автор(и)

  • Валерій Ворожко кафедра безпеки інформаційних технологій Національного авіаційного університету https://orcid.org/0000-0003-1262-1376

DOI:

https://doi.org/10.18372/2225-5036.27.16004

Ключові слова:

Держкомсекретів, СБ України, СОДТ, таємні відомості, таємні документи, технічний захист інформації, урядовий зв’язок

Анотація

У статті на підставі законодавчих актів України, праць українських дослідників та архівних документів ЦДАВО України розглядаються процеси формування державних органів України, відповідальних за
інформаційну безпеку, створення системи охорони державної таємниці, урядового зв’язку, технічного захисту інформації з обмеженим доступом у 1991–1994 рр. Привернута окрема увага до нормативно-правових
актів України щодо захисту державної таємниці та до діяльності Державного комітету України з питань
державних секретів. Автором проаналізовані: стан справ з таємницями військової промисловості та військового відомства, що залишилися у спадок від колишнього СРСР, а також Угода пострадянських країн про взаємне забезпечення збереження міждержавних секретів. Систематизовані носії таємної інформації, що перебували на той час в обігу або на зберіганні в режимно-секретних органах. Зроблено порівняння радянської та
української систем охорони державної таємниці. Досліджено процес формування першого українського Зводу
відомостей, що містять державну таємницю. Проведено порівняльний аналіз функцій Держкомсекретів України та Служби безпеки України з функціями державних органів США, відповідальних за охорону державних
таємниць, таких як Управління з нагляду за інформаційною безпекою (ISOO) та Федерального бюро розслідувань (FBI). Розглянуті функції українського інституту «державних експертів з питань таємниць» та проблемні питання матеріального стимулювання діяльності громадян за роботу в умовах режимних обмежень.
Наведені приклади реліктових залишків радянської цензури та розглянуто процес трансформації цензорських
органів України. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності, позитивізму, системності, історизму та базується на історичних методах: проблемно-хронологічному, історико-порівняльному,
історико-правовому.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-11-04

Номер

Розділ

Організаційно-правові питання безпеки інформації