Методика дослідження точності модифікованого алгоритму виявлення лінійних орієнтирів
DOI:
https://doi.org/10.18372/1990-5548.56.12940Ключові слова:
Перетворення Хафа, детектор границь Кенні, лінійні орієнтири, навігаційна система з корекцієюАнотація
Розроблено алгоритм пошуку найбільш протяжного орієнтира, за яким БПЛА може слідувати і здійснювати корекцію польоту. Алгоритмічне забезпечення було розроблено на основі мови Python. Функціональністю програмного забезпечення є виявлення лінійних орієнтирів на зображеннях геофізичного поля, отриманих з борту БПЛА у режимі реального часу. Дані зображення оброблено методом перетворення Хафа. У результаті отримано візуалізацію виявлення об'єкта з найбільшою протяжністю, тобто лінійного орієнтира, що дозволяє оцінювати місцезнаходження БПЛА. Проведений візуальний аналіз ефективності алгоритму для корекції ІНС показав, що дане алгоритмічне забезпечення є вдалим варіантом для використання на борту БПЛА, а завдяки застосуванню систем технічного зору, дає найбільш точний результат у визначенні місця розташування БПЛА.
Посилання
Kusainov A. A. Development of control system un-manned aerial vehicle along a predetermined path. – Novosibirsk, 2013. – 60 p.
Hartley R., Zisserman A. Multiple view geometry in computer vision. – Australian National University, Canberra, Australia. – Cambridge University Press 2000, 2003. – 673 p.
В.О. Рогожин, В.М. Синєглазов, М.К. Філяшкін. Пілотажно-навігаційнйкомплексиповітрянихсуден: Підручник – К.: НАУ, 2005.
Javed, and M. Shah, “Tracking and object classification for automated surveillance,” in European Conference on Computer Vision, Springer, Berlin, Heidelberg, 2002, pp. 343–357.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. Вплив відкритого доступу).
