Модель комплексу виявлення радіосигналів
DOI:
https://doi.org/10.18372/2306-1472.6.9742Анотація
В умовах повної апріорної невизначеності, коли основні параметри радіосигналів невідомі, синтез потрібного алгоритму виявлення радіосигналів традиційними методами з необхідними характеристиками досить ускладнений. Одним з напрямків подолання цієї перешкоди є моделювання процедур пошуку та виявлення сигналів за іншими принципами, зокрема за теорією розпізнавання образів. Розглянута модель комплексу виявлення радіосигналів та його функціонування з використанням понять та принципів складних кібернетичних систем розпізнавання образівПосилання
Левин Б. Р. Теоретические основы статистической радиотехники. Кн. 2-я. - М.: Сов. радио, 1968. - 504 с.
Фор А. Восприятие и распознавание образов / Пер. с фр. А.В. Серединского; Под ред. Г.П. Катыса. - М.: Машиностроение, 1989. - 272 с.
Горелик А. Л., Скрипкии В. А. Методы распознавания: Учеб. пособие. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 1989. - 232 с.
Downloads
Як цитувати
Максименко, Г. А. (2000). Модель комплексу виявлення радіосигналів. Вісник Національного авіаційного університету, 6(1-2), 180–183. https://doi.org/10.18372/2306-1472.6.9742
Номер
Розділ
Сучасні авіаційно-космічні технології
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).