Синтез регіональної системи навігаційного забезпечення України
DOI:
https://doi.org/10.18372/2306-1472.7.11302Анотація
Розглянуто задачу синтезу національної (автономної) супутникової навігаційної системи України. Як альтернатива середньоорбітальним глобальним системам типу GPS та ГЛОНАСС запропоновано регіональну модель, яка використовує геостаціонарні супутники зв'язку, які видно з території України. Запропоновано використовувати орендуємий зв'язковий ресурс супутників при ретрансляції спеціальних навігаційних сигналів, які формуються на наземних станціях. Розглянуто математичний експеримент з оцінки точностних характеристик тривимірного пасивного визначення місця об'єктів на території України. Результати моделювання підтвердили можливість автономної навігаційної системи середніх широт з точністю, достатньою для ряду задач з визначення місцеперебуванняПосилання
Сетевые спутниковые радионавигационные системы.- 2-е изд./ Под ред. В.С. Шебшаевича.-М.: Радио и связь, 1993
Downloads
Як цитувати
Скорик E. T., & Волох, К. Ф. (2000). Синтез регіональної системи навігаційного забезпечення України. Вісник Національного авіаційного університету, 7(3-4), 277–281. https://doi.org/10.18372/2306-1472.7.11302
Номер
Розділ
Сучасні авіаційно-космічні технології
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).