СТАТИСТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТА ОЦІНКА РИЗИКУ ЗІТКНЕНЬ ЛІТАКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ КОРЕЛЯЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ

Автор(и)

  • В.М. Васильєв Інститут інформаційно-діагностичних систем НАУ

DOI:

https://doi.org/10.18372/2306-1472.21.1031

Анотація

 Запропоновано метод статистичного моделювання й оцінки ймовірності зіткнень літаків, який може скласти методологічну основу для оцінки безпеки повітряного руху та застосовуватися для вирішення задачі виявлення потенційно конфліктних ситуацій у процесі управління повітряним рухом. Для математичного опису прогнозованого руху літаків і оцінки ймовірності зіткнень використано кореляційні функції, що характеризують процес відхилення від заданої траєкторії польоту. Розглянуто процедуру оцінки ризику зіткнень літаків.

Біографія автора

В.М. Васильєв, Інститут інформаційно-діагностичних систем НАУ

канд. техн. наук

Посилання

Bakker G.J., Kremer H.J., Blom H.A.P. Proba-bilistic Approaches Toward Conflict Prediction //Air Transportation Systems Engineering, AIAA. – 2001. – P. 677–694.

Paielli R.A., Erzberger H. Conflict Probability Estimation for Free Flight // Journal of Guidance, Control and Dynamics. – 1997. – Vol. 20, № 3. – Р. 588–596.

Васильєв В.М. Методи прогнозування і оцінки ймовірності конфліктів при польоті літаків на маршрутах //Вісн. НАУ. – 2004. – №2. – С. 24–29.

Унгурян С.Г., Маркович Е.Д., Волевач А.И. Анализ и моделирование систем управления воздушным движением.– М.: Транспорт, 1980. – 205 с.

Downloads

Як цитувати

Васильєв, В. (2004). СТАТИСТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТА ОЦІНКА РИЗИКУ ЗІТКНЕНЬ ЛІТАКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ КОРЕЛЯЦІЙНОЇ ТЕОРІЇ. Вісник Національного авіаційного університету, 21(3), 70–73. https://doi.org/10.18372/2306-1472.21.1031

Номер

Том 21 № 3 (2004)

Розділ

Аерокосмічні системи моніторінгу та керування

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).