Штучні біологічні системи захисту комп’ютерних мереж

Автор(и)

  • Іван Іванович Пархоменко Національний авіаційний університет
  • Ольга Захарівна Пасько Національний авіаційний університет

DOI:

https://doi.org/10.18372/2410-7840.14.3370

Ключові слова:

штучні нейронні мережі, штучні імунні мережі, нейромережний імунний детектор, багатошаровий персептрон, рециркуляційна нейронна мережа

Анотація

Ця стаття присвячена аналізу особливостей побудови штучних біологічних мереж як способу захисту комп’ютерних систем від зовнішніх атак. Прототипами цих штучних систем є захисні механізми живих істот: імунітет та нейрони.

Біографії авторів

Іван Іванович Пархоменко, Національний авіаційний університет

к.т.н., доцент кафедри комп'ютеризованих систем захисту інформації НАУ

Ольга Захарівна Пасько, Національний авіаційний університет

магістрант кафедри комп'ютеризованих систем захисту інформації НАУ

Посилання

Галушкін А.І. Нейронні мережі. Основи теорії. М.: Телеком, 2010. – 496 с.

За матеріалами сайту: http://inf-bez.ru.

Головко В.А. Нейронні мережі: навчання, організація, застосування //Нейрокомп'ютери та їх застосування: навч. посібник. М., 2001. - 256 с.

Хайкін С. Нейронні мережі: повний курс. М.: Вільямс, 2006. - 1104с .

Безобразов С.В., Головко В.А. Штучні імунні системи для захисту інформації: виявлення і класифікація комп'ютерних вірусів //Нейроінформатика - 2008: матеріали IX всерос. наук.-техн. конф., М., МІФІ, 2008. - С. 23-27.

За матеріалами сайту: http://bstu.by.

##submission.downloads##

Опубліковано

2012-09-15

Номер

Том 14 № 3 (56) (2012)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).