ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ЯК ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАСАД ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ

Автор(и)

  • О.В. Соснін

DOI:

https://doi.org/10.18372/2410-7840.12.1927

Анотація

Використання новітніх технічних засобів і технологій масової комунікації в суспільстві, сама технологічна обстановка їх впровадження, протягом останніх десятиріч зробило можливим появу принципово нової моделі суспільства, в якому найважливішим ресурсом є інформаційний, який все більше стає проблемою національних інтересів і національної безпеки. Темпи впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) вже підвищили форми конкурентної боротьби у всіх сферах людської діяльності, і, як наслідок, на тлі зниження ролі енергії, роботи й капіталу, як факторів економічного розвитку, зростає вагомість нематеріальних активів і інвестицій (intangible investments). До них відносяться насамперед наукові знання й інформація в складній комбінації із системою освіти й професійної підготовки, стилем управління, маркетингом інновацій відносно процесів удосконалення процесів виробництва, наукових досліджень…, що обумовило потребу у вирішенні багатьох технологічних, правових, моральних та світоглядних проблем, зокрема і потреб формування правової свідомості громадян на новому щаблі цивілізаційного розвитку людства.

Посилання

Делягин М.Г. Мировой кризис. Общая теория глобализации. ― М.: 2003. ― С. 51.

Соснін О.В. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України: Монографія. ― К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. ― 572 с.

##submission.downloads##

Номер

Том 12 № 1 (46) (2010)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).