ОБҐРУНТУВАННЯ ІМОВІРНОСТІ УНЕМОЖЛИВЛЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ НАЯВНОСТІ СИГНАЛІВ В СЕРЕДОВИЩАХ ЇХ ПОШИРЕННЯ

Автор(и)

  • Іванченко Сергій Олександрович Спеціальна кафедра № 1 Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”. https://orcid.org/0000-0003-1850-9596
  • Некоз Василь Сергійович Спеціальна кафедра № 3 Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”. https://orcid.org/0000-0001-5091-0529

DOI:

https://doi.org/10.18372/2410-7840.26.18836

Ключові слова:

інформаційна безпека, кібербезпека, інформаційно-комунікаційні системи, системи захисту інформації, інформаційний сигнал, дискретний канал

Анотація

Проведено обґрунтування унеможливлення визначення наявності сигналів в середовищах їх поширення В якості моделі каналу розповсюдження інформації було використано дискретно-неперервний канал. Інформація вироблялась від дискретного джерела, де кожному з інформаційних символів ставились у відповідність неперевні реалізації, які поширювались неперервним середовищем із завадою. Прийом сигналів здійснюється засобами, які можуть бути ефективними. З точки зору убезпечення інформації від неконтрольованого порширення та забезпечення її захищеності в середовищі поширення, як правило, використовують два фактори: згасання амплітуди хвилі (сигналу) при її поширенні у фізичному середовищі; спотворююча дія завади, що має місце в середовищі поширення сигналу та руйнує його форму. Однак, використання цих факторів, що могло б забезпечити повну, майже абсолютну безпеку інформації, є питанням складним, а то і неможливим. Адже сигнали, що поширюються у просторі, відповідно до законів фізики здійснюють це у вигляді електромагнітних чи інших хвиль, або потоків елементарних (заряджених) частинок. Вони можуть поширюватись на досить великі відстані, а теоретично майже до нескінченності, ефективність перехоплення яких повністю визначається ефективністю засобів прийому. Для вирішення зазначеного питання, що має широке застосування у менеджменті інформаційної безпеки, є ризик орієнований підхід, який не вимагає абсолютного убезпечення, а допускає можливість не виконання вимоги з безпеки з деяким певним допустимим ризиком [2]. Цей ризик, як правило, визначається допустимими збитками, які може понести власник активів, і при цьому результативність виробничих процесів не порушиться.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-18