Методи управління корпоративною інформаційною системою на базі теорії оптимального управління
DOI:
https://doi.org/10.18372/2310-5461.47.14941Ключові слова:
інформаційна система, мережа, протоколи управління, оптимальне управління.Анотація
Для управління корпоративними інформаційними системами, що включають велику кількість активного обладнання, необхідні складні системи, що виконують моніторинг, контроль і управління кожним елементом і станом системи в цілому. Знаходження оптимального розмежування як функцій центральної частини СУ і функцій управління автономним сегментом, так і власне поділ на автономні сегменти є важливим, оскільки безпосередньо впливає на ефективність управління. Питання оптимальності управління інформаційною системою в цілому досі не вирішене. Тому розробка методу управління інформаційною системою із застосування теорії оптимального управління є доцільною і актуальною. Для корпоративних інформаційних систем оптимальне управління повинно забезпечувати мінімум критерію оптимальності при заданих обмеженнях. Тобто мінімум витрат на управління (управляючі сигнали у вигляді протоколів). Слід також враховувати, що не всяке оптимальне рішення, синтезоване теоретично, можна реалізувати практично на базі існуючого рівня техніки. Теорія автоматичного оптимального управління в її традиційних формах не може становити єдину основу системи управління мережею. Вона повинна бути інтегрована з іншими перспективними напрямками, наприклад, системами штучного інтелекту і методологією опису складних недостатньо формалізованих систем. Метод управління корпоративною інформаційною системою на базі теорії оптимального управління передбачає, що першим етапом в послідовності прийому, зберігання і обробки інформації в системі є етап визначення (розпізнавання) стану з використанням методів розпізнавання образів. Наступними етапами запропонованого методу є формування стратегії оптимального управління, вироблення та реалізація на її основі управляючих дій за допомогою існуючих протоколів. На основі розробленого методу запропоновано загальну структурну схему СУ інформаційною системою, що складається з декількох автономних сегментів та визначено протоколи для її реалізації.
Посилання
Таненбаум Э., Уэзеролл Д. Компьютерные сети: 5-е изд. СПб: Питер, 2012. 960 С.
Korshunov G., Lipatnikov V., Shevchenko A.A. Decision support systems for information protection in the management of the information network. 2018. Corpus ID: 54581230.
Wonho Kim, Puneet Sharma, Jeongkeun Lee, Sujata Banerjee, Jean Tourrilhes, Sung-Ju Lee, and Praveen Yalagandula. Automated and Scalable QoS Control for Network Convergence. San Jose, CA, April 2010.
Турбов А. Ю., Пономарев Д. Ю. Анализ моделей управления информационными потоками в се-тях SDN. Инновации в науке. 2017. № 15 (76). С. 40-42.
Огнєвий О.В., Огнева А.М., Коваль В.А., Присяжнюк В.В. Особливості управління інформацій-ними ресурсами в корпоративних інформаційних системах. Вісник Хмельницького національного універ-ситету. 2018. №5 (265). С. 17-20.
Пількевич І.А., Бойченко О.С., Гуменюк І.В. Метод децентралізованого управління мережевими ресурсами інформаційно-комунікаційних мереж. Технічна інженерія. 2019. №2(84). С. 100-108. DOI: https://doi.org/10.26642/ten-2019-2(84)-100-108.
Zhaogang Shu, Jiafu Wan, Jiaxiang Lin and other Traffic engineering in software-defined networking: Measurement and management. Access IEEE. 2016. Vol. 4. P. 3246–3256.
Климаш М.М., Шпур О.М., Багрій В.О., Швець А.Л. Метод диференційованого мультипотоко-вого керування трафіком у транспортних програмно-керованих мережах. Вісник Національного універ-ситету «Львівська політехніка». Радіоелектроніка та телекомунікації. 2014. № 796. С. 60–68.
Красовский А. А. Основы теории авиационных тренажёров. М.: Машиностроение, 1995. 304 с.
Михайлов В. С. Теория управления.Киев: Вища Школа, 1988. 312 стр. ISBN 5-11-001791-3.
Кравчено В.П. Новая информационная технология поддержки процессов принятия решений. Проблемы информатизации. 1997. №4. С. 44.
SSH – википедия. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/SSH. (дата звернення 10.08.2020)
