Програмний модуль з використанням процедури формування та верифікації електронного цифрового підпису

Анотація

У статті проведено дослідження сучасних теоретичних основ класифікації алгоритмів формування та верифікації електронно-цифрового підпису. На основі проведеного аналізу та класифікації визначено, що в загальному за своєю структурою всі схеми електронно-цифрового підпису можна поділити на два великих класи: звичайні цифрові підписи (з доповненням) та електроні цифрові підписи з відновленням повідомлення. Проведені дослідження дозволили визначити, що схеми з відновленням повідомлення відрізняються від схем з доповненням тим, що вони не гешують повністю повідомлення, а замість них користуються функціями маскування та знаходження збитковостей повідомлення. Також визначено, що за критерієм проблеми, що лежить в основі формування та верифікації електронно-цифрового підпису, найбільш криптостійкими будуть алгоритми, що ґрунтуються на проблемі дискретного логарифму в групі точок еліптичної кривої. Також  описаний підхід що-до забезпечення цілісності та конфіденційності інформації на основі ЕЦП на базі еліптичних кривих з використанням стандарту ДСТУ 4145-2002 та схеми Німберга–Руппеля, що надає можливість відновлення повідомлення. Головною відмінністю стала заміна функції гешування на функцію маскування з використання геш-токену, що робить процедуру підписання та верифікації оберненими та надає змогу відновлювати повідомлення з r-компоненти підпису. Описано програмний модуль реалізації електронно-цифрового підпису за національним стандартом ДСТУ 4145-2002 з модифікацією на базі алгоритму ECNR, що заснована на проблемі дискретного логарифмування в групі точок еліптичної кривої та проведено оцінювання ефективності програмної реалізації з умови забезпечення конфіденційності та цілісності.