Контури підсумовування систем автоматичного керування
DOI:
https://doi.org/10.18372/1990-5548.79.18438Ключові слова:
схема підсумовування, система автоматичного керування, потенціометр, датчики швидкості та кута, стабілізуючий момент, амплітуда, фазаАнотація
Робота присвячена аналізу можливостей контурів підсумовування щодо забезпечення оптимальності налаштувань систем стабілізації. Відомо що під час роботи систем стабілізації параметри об’єкта керування і регулятора можуть змінюватися з різних причин у досить широких межах. У таких випадках говорять про наявність параметричної невизначеності. Зауважимо, що основним показником якості системи стабілізації вважається точність стабілізації об’єкта керування. Як показують теоретичні дослідження, точність систем стабілізації безпосередньо залежить від їх жорсткості та демпфування, оскільки вони безпосередньо впливають на формування моменту стабілізації та визначають ефективність реакції системи на зовнішні збурення. Зміна жорсткості та демпфування з метою забезпечення необхідної ефективності систем стабілізації є основою їх експлуатаційних налагоджень. Для зміни цих параметрів в системах є контури підсумовування. Чи вплине зміна типу схеми підсумовування на вирішення основного завдання оперативного налаштування системи стабілізації? Відповідь міститься у поданому дослідженні.
Посилання
А. K. Ablesimov, The theory of automatic control, Kyiv: Osvita Ukrainy, 2019, p. 270. [in Ukrainian]
A. K. Ablesimov and E. E. Aleksandrov, Automatic control of moving objects and technological processes, Kharkiv: NTU "KhPI", 2008, p. 443. [in Ukrainian]
G. F. Zaitsev, V. K .Steklov, and O. I. Britskyi, Theory of automatic control, Kyiv: Technika, 2002, p. 688. [in Ukrainian]
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. Вплив відкритого доступу).
