Адаптивні системи стабілізації динамічних об'єктів
DOI:
https://doi.org/10.18372/1990-5548.74.17298Ключові слова:
система стабілізації, блок-схема, екстремальна характеристика, контур адаптації, еталонна модель, екстремальне керування, робоча точка, пошук екстремумуАнотація
Існує велика кількість динамічних об’єктів, для керування якими доцільно застосовувати принципи адаптації. Причини застосування принципів адаптації можна поєднати у дві основні групи: мінливість та складність характеристик об’єктів та середовища; зростаючі вимоги до точності та техніко-економічних характеристик систем. Відмінність адаптивних систем від оптимальних у тому, що у оптимальних системах показник якості забезпечується певних параметрів об’єкта, то адаптивних – для різних параметрів з допомогою дії додаткових елементів адаптації. Вибір того чи іншого підходу визначається попередньою інформацією про об'єкт (процес) або прийнятим критерієм якості. У статті наведено основні підходи до вибору можливих варіантів адаптивних систем зі стабілізацією та оптимізації якості управління системами стабілізації динамічних об'єктів, виходячи з виду екстремальної характеристики критерію оцінки їх якості.
Посилання
А. K. Ablesimov, The theory of automatic control, Kyiv: Osvita Ukrainy. 2019, 270 p. [in Ukrainian]
O. K. Ablesimov, E. E. Alexandrov, and I. E. Alexandrova, Automatic control of moving objects and technological processes. Kharkov: NTU “KhPI”, 2008, 443 p. [in Ukrainian]
K. A. Pupkov, N. D. Egupov, and E. A. Gavrilov, Robust, neuro-fuzzy and adaptive control methods, Moscow: MSTU named after N. E. Bauman, 2002, 744 p. [in Russian]
R. Dorf and R. Bishop, Modern Control Systems, Moscow: LBZ, 2004, 831 p.
C. Phillips and R. Harbor, Feedback Control Systems, Moscow: LBZ, 2001, 615 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. Вплив відкритого доступу).