Проектування сонячних безпілотних літальних апаратів
DOI:
https://doi.org/10.18372/1990-5548.56.12938Ключові слова:
Проектування, безпілотний літальний апарат, сонячний перезаряджувальний літак, сонячна енергетична установка, сонячні панелі, сонячна енергіяАнотація
У даній роботі, зроблено акцент на тому, що сонячний безпілотний літальний апарат, повинен використовуватися в контексті певних завдань (місії), з урахуванням цього була представлена загальна структура внутрішніх систем літака. Проаналізовано критерій при якому можливий безперервних політ на протязі доби. Виходячи з цього представлений підхід для розрахунку і моделювання характеристик безпілотного літального апарата, з можливість перезарядки під час денного сонячного циклу. Основними параметрами літака були виділені розмах і подовження крила і ємність батарей
Посилання
A. Noth, (2008, June). History of Solar Flight. ETH Zurich, Zurich, Switzerland. [Report]. Available: http://www.sky-sailor.ethz.ch/docs/History_of_Solar_Flight_v1.2-A.Noth_2006.pdf
A. Noth, "Design of Solar Powered Airplanes for Continuous Flight," Ph.D. dissertation, Autonomous Systems Laboratory, ETH Zurich, Zurich, Switzerland, 2008
S. Leutenegger, “Unmanned Solar Airplanes Design and Alogirthms for Efficient and Robust Autonomous Operation," Ph.D. dissertation, Autonomous Systems Laboratory, ETH Zurich, Zurich, Switzerland, 2014.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. Вплив відкритого доступу).