ПРИЧИНИ РОЗХОДЖЕННЯ ДАНИХ ФОТОМЕТРИЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ГАЛIЛЕЄВИХ СУПУТНИКIВ IЗ ЗЕМЛИ ТА З КОСМОСА

А. И. Клянчин, В. В. Прокофьева-Михайловская

Анотація


Чотири галiлеєвих супутника Юпiтера вивчалися як з борту космiчних апаратiв, так i з Землi астрономiчними засобами. Спостереження з борту космiчних апаратiв зазвичай проводяться при великих фазових кутах Сонця. Спостереження з Землi ведуться при фазових кутах Сонця вiд 1 до 12 градусiв. Великi помилки положень супутникiв при обробцi взаємних явищ мають мiсце тому, що при їх обробцi використовувалися їх кривi блиску, якi були отриманi з карт,побудованих за космiчними даними. Це може пояснюватися тiльки наявнiстю яскравих плям на поверхнях затьмарюються супутникiв, що призводить до iншого розподiлу яскравостi по диску супутника. Близько 30 рокiв тому було вивчено зворотне когерентне посилення розсiювання. Таке явище вiдбувається на реголiтi,що покриває безатмосфернi тiла Сонячної системи. Наявнiсть зворотного когерентного розсiяння сонячного свiтла при малих фазових кутах Сонця дозволяє пояснити вiдмiннiсть даних космiчних спостережень iназемних фотометричних вимiрiв яскравостi галiлеєвих супутникiв Юпiтера.

Ключові слова


реголит; фазовый угол

Посилання


Акимов Л.А. О влиянии мезорельефа на распределение яркости по диску планеты // Астрономический журнал.

— 1975. — 52, Вып.3. — С. 635–641.

Гнедин Ю.Н., Долгинов А.З. Теория многократного рассеяния // ЖЭТФ. — 1963. — 45. — С. 1136–1149.

Длугач Ж.М., Мищенко М.И. Когерентное обратное рассеяние как один из возможных механизмов формиро-

вания оппозиционного пика яркости у ряда тел Солнечной системы // Астрон. Вестн. — 1999. — 33, №6. —

С. 356–346.

Длугач Ж.М., Мищенко М.И. Влияние формы частиц реголитового слоя на характеристики оппозиционно-

го пика яркости, обусловленного когерентным обратным рассеянием // Тезисы докладов «Астрономия-2005:

состояние и перспективы развития». Труды ГАИШ. — 2005. — 78. — С. 81.

Кузьмин В.Л., Романов В.П. Когерентные эффекты при рассеянии света в неупорядоченных системах // Успехи

физ. наук. — 1996. — 166, №3. — С. 247–277.

Шкуратов Ю.Г. О природе оппозиционного эффекта яркости и отрицательной поляризации света твёрдых

космических поверхностей // Астрон. циркуляр. — 1985. — №1400. — С. 3–6.

Шкуратов Ю.Г. Дифракционный механизм формирования оппозиционного эффекта яркости поверхностей со

сложной структурой // Кинемат. и физ. неб. тел. — 1988. — 5, №3. — С. 21–29.

Шкуратов Ю.Г. Луна далекая и близкая. — Харьков, 2006. — 182 с.

Черкасов И.И., Шварев В.В. Грунт Луны. — М.: Наука, 1975.

Hapke B. Coherent backscatter and the radar characteristics of outer planet satellites // Icarus. — 1990. — 88. — P. 407–417.

Mishchenko M.I., Dlugach J.M. Coherent backscatter and the opposition effect for E-type asteroids // Planet. Space

Sci. — 1993. — 41. — P. 173–181.

Muinonen K. Electromagnetic scattering by two interacting dipoles // Proc. URSI Electromagnetic Theory Symposium.

— Stockholm, 1989. — P. 428–430.

Simonelli D. P., Veverka J., McEwen A. S. and Galileo Imaging Team Io: Galileo evidence for major variations in

regolith properties // Geophysical Research Letters. — 1997. — 24, №20. — P. 2475.

Shkuratov Yu.G., Kreslavsky M.A., Ovcharenko A.A., Stankevich D.G., Zubko E.S. Opposition effect from Clementine data and mechanisms of backscatter // Icarus. — 1999. — 141. — P. 132–155.

Watson K.M. Multiple scattering of electromagnetic waves in a under-dense plasma // J. Math. Phys. — 1969. —

— P. 688–702.

http://astrogeology.usgs.gov/Projects/JupiterSatellites/

http://www.sai.msu.ru/research/report_2006.htm


Повний текст: PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Ліцензія Creative Commons
Цей твір ліцензовано за ліцензією Creative Commons Із зазначенням авторства - Некомерційна - Без похідних творів 3.0 Неадаптована

ISSN 1607-2855